7.Він поставив крапку

Я був на роботі, коли мені скинули фотографію. Ніка... і якийсь хлопець поруч із нею на тлі ТЦ «Україна». Ці яскраві вогні торгового центру на задньому плані тепер здавалися мені декораціями до якогось поганого фільму. Всередині все різко стиснулося. Я не став розбиратися по телефону — просто відпросився і поїхав додому.Відкрив двері. У передпокої — чужі кросівки. Ті самі, які, напевно, щойно топтали асфальт біля «України».Я мовчки пройшов у кімнату і застав Ніку в ліжку з іншим.Пауза. Важка.— Збирай свої речі. Ми розходимося.Ніка спочатку завмерла, потім різко встала, почала кидати речі в сумку.— От і добре, — кинула вона. — Ти постійно на роботі, часу в тебе немає. Зате в Інстаграмі історії викладаєш.Я усміхнувся, але без тепла:— Історії можна закрити через 24 години. А ось це... — я обвів поглядом кімнату, — уже не видалиться.Вона пирхнула:— Та кому потрібно це «для нас», якщо тебе поруч немає?Я підійшов ближче, взяв її сумку і поставив біля дверей.— Якщо тобі не вистачало уваги — можна було сказати. А не робити ось так. Я працював для нас. А ти вирішила все зламати.Вона пройшла повз мене:— Ти сам до цього призвів.Я зупинився в дверях:— Ні, Ніко. Я міг бути зайнятим, утомленим... але я не зраджував.— Все одно я тут більше не залишуся.— От і правильно, — спокійно відповів я.Двері зачинилися. Тиша. Я постояв кілька секунд, стискаючи ключі, потім пройшов у кімнату, відчинив вікно.— Ну і все... — тихо сказав я.Я взяв телефон, зайшов в Інстаграм, відкрив її профіль... і просто натиснув «відписатися».Трохи пізніше я написав друзям:— Ви де? Мені треба виїхати.Через годину я вже був з ними. Спочатку все здавалося порожнім, але поступово стало легшати. Сміх, розмови, музика. Хтось запропонував зробити фото. Я встав поруч із друзями, моя близька подруга тихо притиснулася до мого плеча. Я обійняв її — спокійно, без зайвого.Щовк.Я подивився на знімок і виклав його в Інстаграм. «Далі — більше».Ніка побачила це майже одразу... і, нічого не написавши, просто заблокувала мене. Я про це навіть не знав. Я сидів із друзями, гортав стрічку — і раптом сповіщення: Соня лайкнула фото.Я затримався, відкрив список лайків. Так, Соня. Тка сама, яка завжди трималася трохи осторонь.— Що там? — запитала подруга поруч.— Та так... несподівано, — відповів я.Я зайшов до Соні на профіль, пролистав пару фото... і поставив лайк у відповідь.Хтось із друзів усміхнувся:— О, двіж почався?Я тільки хмикнув:— Не починай.Але телефон я вже не ховав. Через пару хвилин екран знову загорівся. Соня виклала сторіс.Я подивився на сповіщення... і на секунду завис.