Я навчаюся в восьмому класі, і мені подобається один хлопець — Саша.Я помітила його випадково, коли ми з Олею гуляли на майданчику. Він грав у футбол — упевнено, легко, ніби це було чимось природним для нього. Я навіть не одразу зрозуміла, що просто стою й дивлюся на нього довше, ніж потрібно.З того дня він не виходив у мене з голови.Я знайшла його в Інстаграмі й підписалася. Серце чомусь билося швидше, наче це щось означало.Він підписався у відповідь. А потім лайкнув мою фотографію. Вночі. Близько дванадцятої.Вранці я прокинулася й побачила пропущений дзвінок від нього.«Привіт, що хотів?» — написала я, намагаючись виглядати спокійно.Він відповів, що хотів дізнатися, хто я. А потім... запропонував зустрітися.І ось тут було дивно.Він мені подобався. Дуже.Але я відмовилася.Я сама не до кінця розуміла чому. Може, злякалася. Може, не била готова.Ми продовжили переписку.Він запитав, чи вмію я грати у волейбол.— Ні, — чесно відповіла я.— Давай зустрінемося біля двадцятої школи, я тебе навчу.Я знову відмовилася.Через деякий час он написав: «Ти мене вже задовбала».І все закінчилося....Я виклала історію. Просто фото, де я собі подобалася.Її лайкнув якийсь хлопець — Женя. Я навіть не звернула уваги.Потім був лютий.Я знову виклала фото. І знову — той самий лайк від Жені.Але я все ще думала про Сашу.Хоча, можливо, варто було звернути увагу зовсім не на нього