Максим обійняв Діану, відчуваючи, як холод і біль минулих втрат зникають.
— Я… я закохався в тебе, — тихо сказав він.
Діана посміхнулася, її очі заблищали.
— Я теж, Максим. Завжди була до тебе… — її голос тремтів від емоцій.
Вони стояли обіймалися серед світла, тіні тихо коливалися навколо, як мовчазні свідки цієї миті.
— Ми пройшли через все… і тепер разом, — промовив Максим, відчуваючи, як серце наповнюється щастям.
Діана притиснулася до нього, і Максим зрозумів: все випробування, всі небезпеки, всі втрати — були того варті.
Світ підземелля залишався позаду. Попереду був новий день, і тепер вони були разом.
Кінець.
Сторінка-36
Відредаговано: 07.03.2026