Максим Громов стояв на краю платформи, дивлячись на колись знайомий світ.Люди бігали вулицями, сміялися, спілкувалися, а він відчував лише холодну порожнечу всередині.
Всі казали, що він слабкий.Ранг Е найнижчий серед мисливців.Кожен рейд для нього був випробуванням, яке він ледве проходив.Інші сміялися, називали "тягарем команди", а іноді й просто ігнорували його.
Сьогодні був черговий рейд, і Максим знав:ніхто не чекає від нього нічого.Він тихо поправив рюкзак із обладнанням і підійшов до входу в підземелля.Металеві двері скрипнули, і холодний вітер вдарив йому в обличчя, як передчуття катастрофи.
Громов, не заважай, сказав Ігор із команди, не дивлячись на нього.Максим лише кивнув.Він уже звик.
В серці щось підказувало, що сьогодні нічого не буде звичайним.І це "щось" мало назву...підземелля, якого не існує в базі мисливців.
І коли двері за ними зачинилися, Максим Громов зрозумів:його життя зміниться назавжди.
Сторінка-1
Відредаговано: 07.03.2026