Сині небеснії барви
Лежать на міцних плечах
Заснулого дикого звіра
Під сонцем рідних Карпат
Спокоєм втілена велич,
Та зовсім не мирні вони:
над ними — битви запеклі,
Під ними — тремтіння судьби
І серце розгублено просить
Поради у давніх брил,
А вітер наш час уносить,
Той час — сточує камінь в пил...
Відредаговано: 06.01.2026