Тіні незабутих...
***
Світ пливе віками плавно
По шляхах, що вже відомі,
За плечима доль прожитих,
За кінцем пісень затихлих.
Не вдивляючися строго,
В обрис днів, що настигають,
Підсвідомість креслить драму,
Чорной гущі де не мають.
Стільки ллється там печалі
Й надривів чуть сердечних,
Що тепер вони літають
На просторах тих безмежних...
Ні, ніяк не буде вісті,
Що відкриє хтось ту міру,
Як виміряти біль в сердці?
І чиюсь зрівняти віру.
У життя, як рух той світлий
Навіть мертвий - де потрібен
Дух, якого не посміє
Розкидати вітер стилий...
Де несуться хмари-роки,
Дивовижні так в польоті,
Зранку рано, на зорянні,
Такі студені при світлі
Вигасання сонця-друга...
Ніч підступна грубо ж топче
Пам'ять сном тяжким, глибоким,
А над нами світить голий
Місяць - тінню кращої долі...
Відредаговано: 31.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
