Розділ 8

Це мало бути реальністю! Такі сни мені ще ніколи не снилися! Алекс… його поцілунки, слова, дотики. Ні-ні-ні! Це все було насправді. Я просто заснула, дуже міцно заснула. Бляха! 

Має бути його лист. Це щось матеріальне і вже точно реальне. Я тримала його своїми руками. Я читала його своїми очима. Повертаюся в кімнату й оглядаю ліжко. Він має бути десь тут. Я залишала його тут… десь… чорт! 

Листа немає. Опускаюся на підлогу. Може, він десь упав. Залетів під ліжко? За тумбу? Куди він, бляха, міг подітися?! Обдивлюся підлогу, поки не бачу чиїсь ноги. Двері зачиняються. Піднімаю голову й дивлюсь на Джея. 

— Що шукаєш? — він запихає руки в кишені.

А ти не маєш бути в школі?

Швидко піднімаюся і відсмикую футболку, що ледь прикриває дупу. Навіщо ти прийшов?

— Та так, неважливо.

— То он ти яка? Це для тебе неважливо?

Якби я змогла передивитися запис свого життя в уповільненій зйомці, це була б п’ята серія, де моє серце розбивається вщент. Але, на жаль, далеко не остання. 

Мій названий брат піднімає жовтуватий згорток паперу.

Це була правда.

Це була правда.

— Де ти це взяв? Віддай мені!

Цієї миті я знову занадто пізно усвідомлюю, що допустилася тієї ж помилки з майже тією самою людиною. Джейсон не віддає мені лист Алекса. Він лише міцніше стискає його і дивиться мені в лице з викликом.

— Ти сказала, що тобі це неважливо. 

Занадто пізно.

Намагаюся вихватити листа, та він лише піднімає руку на всю висоту.

— Якого чорта, Джейсоне?! — кричу я. Якого чорта?!

— То важливо чи ні?

— Це моє! 

— З чого ти взяла, що це твоє?

— Бляха, віддай! Що ти робиш?! 

— То, може, ти мені розкажеш, Хелен? Чому він називає тебе Хелен? 

Шкіра починає горіти. Думаю про ніж, що досі лежить в шухляді, але у відкритій боротьбі проти такого як Джей, я помру першою. 

— Бляха, просто віддай мені цей листок і вали нафіг з кімнати! — до сраки тебе!

Він сміється, хоча йому не смішно.

— Твоя пристрасть не знаходила межі, твій запал вирізнявся з найяскравіших зірок! — він розгортає листа і починає цитувати з надзвичайно паскудною інтонацією.

Не смій!

— Мені снилися твої уста щоночі. Скільки разів ти прокидалася від гикавки після його дрочки?

— Заткнися!

— Я прокидався і хотів знову відчути тебе. Ти вже промокла?

— Заткнися, блять!

— Слухай, а він знає, що ти трахалася з Уілсоном на тій же вечірці? — я бачу в його лиці Броуна. Цей вузький розріз очей під густими бровами. Такий же нахил голови. Зупинися!

На очах бризкають сльози, і я вже нічого не можу сказати. Лише хитаю головою. 

— Він знає, яка ти сука насправді? Він знає, як ти вчинила з моєю сестрою? 

Якого чорта, Джейсоне? Прикриваю повіки, бо більше не здатна стримувати сльози. Дай мені спокою! Залиш мене.

— Він знає, що ти шльондра? Тобі це для забави, скажи? Ти з жиру бісишся через свою матусю і таке життя? Тягаєшся з Уілсоном і з тим білявим, а потім відбираєш Мейлорда. Не забагато для одного вечора, крихітко?

Ледь проштовхую клубок в горлі й розплющую очі, щоб бачити його лице перед собою. Він занадто близько.

— Чого ти хочеш, Джейсоне?

— Тебе. 

— Що?

— Я також хочу тебе скуштувати, чому ні? Всім можна, а мені ні?

Ноги стають ватяними.

— Ні, це… — блять. — Ні, ти мені брат, це не…

— Хедлі, чи Хелен, чи похуй. Ніякий я тобі не брат, точно так само, як і ти нам сестра. Ти — ніхто, але вдаєш з себе свою матусю.

— Ні, Джейсоне, ні. Що ти говориш таке? — заткнися і згинь з цього світу. 

— Бетсі бачила вас, ти це передбачила? Відправила її за аптечкою, хоча вона і поняття зеленого не мала, де її шукати. Вона не встигла зайти в будинок, коли ви почали затискатися. Вона дивилася, як ти знущаєшся над її почуттями. Бляха, Хедлі, той чорт же дійсно їй сподобався! Вона так ридала! А тобі було насрати. Чиїми почуттями ти гралася?

— Ні, я не… це не так. 

— То я хочу спробувати, як це, — він підходить ще ближче, я відступаю. — Чого всім до тебе так кортить? Повинно ж бути хоч щось у тобі.

— Ні, Джейсоне!

— То всі дізнаються про це! — він так раптово хапає мене за руку, що я спочатку не усвідомлюю. Він уважно вивчає мої шрами, міцно стискаючи зап'ястя.

— Відпусти! Відпусти, мені боляче!