Глава 1 Пробудження вовчиці

Місяць високо завис над лісом, його холодне світло прорізало густі гілки і падало на вузьку стежку. Яна йшла обережно, відчуваючи шурхіт листя під ногами. Кожен крок наближав її до хатини, яку вона створила власною магією. Серце билося частіше: сьогодні вона мала зробити те, що її батьки вважали небезпечним, але необхідним для її власної сили.
Двері хатини, ніби відчуваючи її наближення, відчинилися самі. Яна крокнула всередину і відразу наклала захисне закляття — тут її ніхто не міг знайти. Тільки вона і тиша старих дерев. Вона опинилася наодинці з власною таємницею, з тією частиною себе, яку батьки запечатали три роки тому.
Сіро-сріблястий талісман на полиці тьмяно засвітився, коли Яна поклала на нього руку. Серце прискорилося — це означало, що магія працює. Шепіт заклять з її губ лунав тихо, майже шепотом лісу. Внутрішня сила почала прокидатися, нагадуючи про вовчицю, що жила в ній з дитинства. Вона відчувала її дотик, майже забутий, і легке тепло по спині — сигнал, що сила повільно повертається.
І тут вона відчула його — запах Іммфенія. Він був поруч, хоча не видно, ніби його присутність тремтіла в повітрі. Він завжди слідкував за нею, завжди стежив, щоб виконувалася воля її батьків. Йому подобалося вважати себе її другом, але Яна знала його наміри: він хоче, щоб вона стала його дружиною. І поки вовчиця ще слабка, вона могла зробити її лише контролюваною, навіть проклятою, якщо розлютиться.
Яна зітхнула тихо. «Ніхто не дізнається, поки я не буду готова…» — сказала вона собі. Вона повільно зняла печатку зі своєї вовчиці, відчуваючи, як сила наповнює тіло, але ще не зовсім прокидається. Вона мала бути обережною: навіть слабка, її вовчиця вже могла стати загрозою для будь-кого, хто намагався б її обмежити. Іммфеній міг розсердитися, Темолей міг зауважити зміни — але поки що вони нічого не знали.

Місячне світло падало на її обличчя, на її руде волосся й темно-зелені очі. Яна була сама — і саме в цій самотності вона відчувала себе найсильнішою. Таємна сила, яка росте всередині, чекала свого часу. І коли вона прокинеться повністю, ніхто не зможе її зупинити.

Якщо Темолей або Іммфеній дізнаються правду зараз — вона стане здобиччю.
Тому Яна вирішила: її вовчиця залишиться таємницею. Поки вона не стане достатньо сильною, щоб ніхто більше не міг наказувати їй.