Розділ IV — Той, хто йде

Глава IV — Той, хто йде

Він змінив зовнішність. Простий мандрівник. Лісова дорога вела крізь квіти і зелені арки

дерев. Він міг телепортуватися, але вважав за краще йти.

Він любив пил на чоботях. Спів птахів. Шелест листя. Світ, який він міг

знищити, але все ще хотів відчувати.

Через пару годин знайшов галявину. Розбив табір. З чорної матерії — плащ, казанок,

пляшка вина, світиться камінь.

Готував їжу. Дивився в небо. Не думав ні про що.

І тут почув — колеса. Караван. Бандити.

— Гей, друже! — крикнув один. — Ти що, зовсім один тут ночуєш?

— А, це ви. Думав, єноти шумлять, — відповів Куроно.

— Ми не хочемо крові. Просто віддай плащ, світлячок і те, що в сумці, — сказав

ватажок. — І йди з миром. Або повзи.

Куроно засунув руку в кишеню. Дістав... клоунський ніс. Простягнув ватажкові:

— Це все, що у мене є. На мою думку, тобі підійде ідеально.

Один з бандитів захихикав. Ватажок зблід. Щоку смикнуло.

— Ти нариваєшся...

— А ти — живеш тільки тому, що мені поки не нудно, — м'яко відповів Куроно.

— Ти тут не сміши нас, темний гість, — прошипів один, намагаючись зберегти вигляд

грізного.

— Ах, гниль і розпад — ваші найкращі супутники, так? — сказав Куроно з пафосом.

— Ваші зуби говорять більше, ніж слова: занадто багато ночей біля багаття, занадто

багато дешевого вина і невдалих пригод. Миші, напевно, вже збираються

влаштувати там вечірку.

Він подивився на бандитів і дівчину серед них.

— І ця дама, схоже, теж здалася цьому пеклу — каша у неї в голові застоювалася не

гірше за ваші зуби.

Дівчина нахмурилася, а бандити відчули, що жарт пробиває їх броню.

Бандити розлютилися і рушили вперед.

— Досить слів! — закричав один. — Зараз ми рознесемо тебе на шматки!

Але Куроно підняв руку, зупинивши хвилю гніву.

— Це ваш останній шанс. Їдьте зараз, поки я не передумав.

Він зробив крок вперед, і навколо нього згущувалася темрява.

— Тому що якщо залишитеся, наслідки будуть незворотними.

Бандити завмерли, але не послухалися.

Почалася битва.

Перший кинувся з палицею — Куроно спритно ухилився, палиця перетворилася на

повітряну кульку і лопнула.

Магія бандитів спалахнула, але Куроно клацнув пальцями.

Їхні тіла миттєво обросли клоунськими червоними носами, перуками і яскравими

костюмами.

Вони намагалися чинити опір, але він легко розсіяв їх.

Клац — і залишився лише пил.

Вози і награбоване він зібрав у темну матерію свого плаща, зникнувши без

сліду.

Він озирнувся і, переконавшись, що навколо тиша, ліг відпочивати.