Розділ II — Світло під ударами Темряви

Площа перед замком Куроно — останній оплот опору світла — лежала в

тіні невблаганної темряви. Цей замок, що височів над землею, був побудований з

дивної, немов живої, чорної матерії, яка поглинала світло і здавалася

одночасно стародавньою і позачасовою. Його чорні вежі здіймалися в небо, відбиваючи

лише морок і холод.

Монумент, на якому вперше з'явився Куроно, стояв всього в декількох кроках від

головних воріт замку. Це був стародавній пам'ятник — символ об'єднання королівств

Світла, споруджений ще в епоху великих воєн, коли герої збиралися під єдиним

прапором, щоб відбити сили темряви. Але тепер монумент був зруйнований, немов

провісник падіння.

Весь цей район — площа і околиці — був ретельно підготовлений до вирішальної

битви. Золото і срібло змінилися попелом і уламками, а земля була посічена

глибокими тріщинами від численних зіткнень і магічних вибухів.

Коли чутка про повернення Куроно — Падшого Світла — дійшла до найвіддаленіших

куточків світу, правителі і глави держав без вагань послали своїх найкращих

воїнів і магів.

Король Айвен з північних земель направив паладинів своєї гвардії — воїнів,

загартованих у незліченних битвах і священно відданих захисту Світла.

Володарка Долини Еріель надіслала своїх найвправніших магів, чиї знання

давніх заклинань і стихійних сил не мали рівних.

Імператор Ксандр з південних пусток направив своїх мечів — елітних лицарів,

майстрів ближнього бою і тактики, які пройшли через вогонь і кров.

Так під прапорами різних культур, віросповідань і стихій зібралася ця армія,

єдина в своїй меті — зупинити Куроно.

Зібрані на площі — втомлені, але рішучі — дивилися на замок і

зруйнований монумент. Кожен відчував тягар історії і надію, що саме їхня

мужність зупинить темряву.

Над ними, на вершині, стояв Куроно. Його постать здавалася нерухомою і владною,

ніби сама темрява оберігала його. Жодне світло не могло пробитися крізь його силу.

Світлі промені сонця вже не торкалися площі — воно сховалося за важкими

хмарами, ніби не бажаючи бути свідком наближення катастрофи.

— Зараз! — вигукнув паладин Гельмард, і його голос відгукнувся луною по мертвій

площі.

Першим кинувся він — у сяючій збруї, з мечем, благословенним самим

Архангелом. Меч, що розсікав привидів, демонів, навіть саму смерть...

Але Куроно навіть не подивився на нього.

Паладин ударив — з криком, з вірою, з ненавистю.

І... застиг.

Лезо торкнулося чорного плаща.

І розсипалося в попіл.

Гельмард впав на коліна. Куроно поклав долоню йому на шолом — і просто пройшов

повз. Лицар більше не рухався.

За ним — відразу троє магів:

— Ельдан, володар бур.

— Лайвена, пророчиця світла.

— Йург, повелитель стихій.

— Закляття «Полум'я світанку»! — вигукнула Лайвена.

— «Громова печатка!» — додав Йург.

— «Кільце Відплати!» — завершив Ельдан.

Небо вибухнуло. Над площею одночасно спалахнули три сонця, блискавки спалювали

повітря, вібрації розколювали камінь під ногами.

І все це — обрушилося на Куроно.

Пил. Світло. Шум.

Мить — і все стихло.

Він стояв посеред кратера. Його чорний плащ ледь колихнувся.

Одяг навіть не був пошкоджений.

Він подивився на магів.

— Цікаво... ви справді вірили, що це спрацює? — вимовив він з холодним

сумом.

У наступну мить — тиша.

Маги впали, ніби їхні серця зупинилися одночасно.

Останніми виступили «Мечі Світанку» — елітні лицарі-кочівники. Сім

людей. Сім легенд. Їхні обладунки були викувані із зоряної руди, їхні мечі —

заточені в крові драконів.

Вони оточили Куроно. Злагоджено. Мовчки.

— А-а-а-а! — вигукнув один, кидаючись першим.

Куроно заплющив очі.

І тоді вони побачили це.

Темрява вийшла з його спини, як дим, як крила без форми. Вона скрутилася, захопила

простір. Простір — згинався. Мечі зникали, руки лицарів тремтіли.

Один за одним вони падали, захлинаючись не в крові — в страху.

Через хвилину нікого не залишилося.

Куроно стояв посеред поля мертвих і зломлених.

Але не радів.

Він навіть не злився.

Він просто... йшов далі.

"Це доля. Я не вибрав це.

Але якщо весь світ встане проти мене —

Я впаду тільки тоді, коли зникне світло."