Тіні над Говерлою
Глава 10. Імпульс живого Світла
Марта не вагається. Вона простягає руку до кулі, м’якої як присмерк. Та, що не кричить, а шепоче. Та, яка не палить, а гріє.
Коли її пальці торкнулись сяйва — все зникло.
І знову Карпати.
Але вже не ті. Кожне дерево світилось зеленим відлунням, мов у ньому прокинулася душа. Повітря було густе від енергії. Бурштин у Мартиних руках більше не пульсував — він співав.
— Що це? — прошепотіла вона.
Орин підвівся й озирнувся навколо, ніби вперше бачив ці гори.
— Ти не знищила темряву. Ти дозволила їй бути частиною світла. Це... давня магія, яку ми забули. Світло Живе. Воно приходить тільки тоді, коли серце відкрите до всього.
На небі з’явились дві зорі — одна яскрава, інша темна. І вони обертались одна навколо одної.
І з землі — в різних частинах Карпат — почали з’являтись нові джерела. Місця сили. Відновились камені-хранителі, до яких знову стали приходити тварини. Старі пісні, які давно забули, знову чулись у вітрі.
І серед усього цього — Марта. Її очі світились бурштиновим сяйвом. Вона стала новою Вілою. Але не жрицею Сонця — а Голосом Балансу.
— Що тепер? — спитала вона.
Орин відповів просто:
— Тепер починається нова епоха. Епоха, де магія більше не таємниця. А пісня, яку співають Карпати.
#1758 в Фантастика
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
