Тіні над Говерлою
Глава 5. Мапа, яка показує шлях
Символи на сувої пульсували в унісон з бурштиновим Серцем. Вони були схожі на архаїчну мову, яку знали тільки жерці Сонця — мову відлунь, що відчувалася не в голові, а в серці.
Марта торкнулася першого символу, і той загорівся блакитним полум’ям. Із нього, мов із джерела, линули слова:
«Де дев’ять вістрів зливаються в одне,
Там спить та, чиє ім’я не вимовляють.
Проллється світло — і тінь прокинеться.
Лише обранець з кров’ю Лісових
пройде між корінням часу.»
На очах сувій почав змінюватись — символи зливалися в мапу. Та карта була жива. Гори пульсували, річки текли, а хмари закручувались у вихори. У самому центрі — місце, позначене чорною зіркою. Над ним слова:
"Зрівень Гори. Там, де Говерла має друге лице."
Чугайстер глянув на карту й похмуро зітхнув:
— Це Поріг Згуби. Колись ми думали, що запечатали його навіки… Але двері слабшають. Нам треба йти. Тільки є одне — дорогою тебе чекатимуть Вартові Тіні. Ті, хто зрадив світло і служить тепер Чужій Волі.
Марта стиснула бурштин у руці. Її очі вже не боялися.
#1818 в Фантастика
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
