Тіні над Говерлою
Глава 4. Кров Лісових
Як тільки Марта ступила в центр золотих кіл, простір навколо закрутився, мов вихор, і вона опинилася у зовсім іншому місці. Перед нею — велетенське дерево з бурштиновим стовбуром. Його гілки простягалися в усі боки, немов коріння неба. А навколо — образи людей, прозорих, як ранковий туман.
— Це — Ліс Пам’яті, — промовив голос Прута. — Тут живуть усі твої предки, Марто. Вони з роду Лісових — хранителі балансу між світом людей і духів.
Її прадід стояв на чолі. Його звали Радан. Він був тим, хто востаннє тримав Бурштинове Серце. Саме він зупинив Згубу, але заплатив за це своєю душею, яку тепер заковано в дереві Пам’яті.
— Колись Карпати були живими, — сказав Радан. — Ми говорили з дощем і спали під зорями без страху. Але коли люди забули своє коріння, темрява прокинулася. І тепер тільки ти можеш вирішити — повернути світло чи знову втратити його.
— Але я нічого не знаю…
— У тобі — вся наша пам’ять, — мовив він. — Тобі треба лише пригадати.
І раптом дерево розкрило отвір у серці бурштину. Всередині — стародавній сувій з символами, які світяться золотом.
#1820 в Фантастика
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
