Тіні над Говерлою
Глава 2. Очі Чугайстра
Марта дісталась Віщої Скелі саме тоді, коли туман почав повзти вгору по стежці, немов живий. Десь унизу, у міжгір’ї, гавкали собаки, але в лісі панувала надприродна тиша. Скеля була гладка, наче її полірували тисячоліття. Біля основи хтось вирізьбив стародавній знак — коло з дев’ятьма променями.
Вона не знала, що це означає, але пальці її самі повторили форму в повітрі. І раптом — шелест. Потім — тінь.
— Не бійся, — сказав глухий голос. — Ти ж із роду Лісових.
З темряви вийшов він. Високий, волохатий, з очима, як дві зорі. Чугайстер. Останній з істот, які колись захищали Карпати від темряви.
— Прокидається Згуба, — мовив він. — І тобі судилося знайти Скарб Дажбога, перш ніж вона торкнеться людської плоті.
— Скарб?
— Бурштинове Серце. Те, що ти вже несеш...
Марта глянула в кишеню — уламок бурштину світився зсередини.
#1722 в Фантастика
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
