Розділ 6: Тіні минулого

Сторінка 1

Наступного дня після повернення з театру, Джексон Рейлі прокидався рано, відчуваючи, що його чекає щось важливе. Він не знав, що саме, але передчуття, яке переслідувало його останні кілька днів, лише посилювалося.

Він провів весь ранок у своєму офісі, перечитуючи старі документи і записи, які зібрав за роки. І тоді на його столі з’явився невідомий конверт. Він був темно-коричневого кольору, з його ім'ям, написаним чітким рукописом.

"Це ще що таке?" пробурмотів Джексон, обережно відкриваючи його. Всередині була книга з простою назвою: "Кодекс мафії".

Обкладинка книги була темною, майже чорного кольору, і здавалася старою. На перший погляд це виглядало як ще одна із численних книг про кримінальний світ, але щось у цьому виданні виглядало дивним. Джексон розкрив першу сторінку, і його погляд впав на слова, які змусили його серце стиснутися:

"Скоро з'явиться новий мафіозник, і все зміниться."

Він перечитав цей рядок кілька разів, намагаючись зрозуміти його значення. Хто міг це написати? І чи ці слова адресовані саме йому?

---

Томмі, який зайшов до кабінету кілька хвилин потому, побачив, як Джексон вдивляється у книгу.

"Щось знайшов?" запитав він, сідаючи у крісло навпроти.

"Ця книга," сказав Джексон, простягаючи її другу. "Подивися на це. Хтось знає, що я роблю, і грає зі мною."

Томмі перегорнув кілька сторінок, помічаючи, що книга була наповнена загадковими текстами. Вона описувала правила і коди кримінального світу, але серед звичайних описів були вставки, які виглядали так, ніби їх хтось залишив спеціально для Джексона.

"Минуле завжди повертається, і навіть найсильніші мафіозники не можуть уникнути своєї долі."

"Це виглядає дивно," сказав Томмі, закриваючи книгу. "Можливо, хтось хоче грати з твоїм розумом."

"Можливо," відповів Джексон, відкидаючись у своєму кріслі. "Але це не випадковість. Хтось знає більше, ніж я. І він хоче, щоб я знав про це."

---

Протягом наступних кількох днів, Джексон не міг викинути цю книгу з голови. Вона здавалася ключем до чогось більшого. Але кожен раз, коли він намагався знайти автора або видавця, нічого не виходило. У книзі не було жодних згадок про те, хто її створив або звідки вона з'явилася.

Його інтуїція підказувала йому, що книга якось пов'язана з його минулим і з тим, що сталося з його батьками.

---

Одного вечора, перечитуючи книгу у своєму кабінеті, Джексон знайшов ще один загадковий запис:

"Відповіді завжди ховаються у минулому. Той, хто шукає правду, повинен бути готовим до жертв."

Ці слова змусили його замислитися. Вони нагадували йому слова його батька, який завжди казав, що будь-яка правда має свою ціну.

"Томмі," сказав Джексон, коли його друг зайшов до кабінету, "ця книга веде мене кудись. Але я ще не знаю, куди саме."

"Ти хочеш слідувати за цими натяками?" запитав Томмі, скептично піднімаючи брову.

"Я повинен," відповів Джексон, підводячись. "Якщо я хочу дізнатися правду про своїх батьків і про те, хто стоїть за цим, я повинен слідувати за цими підказками. Навіть якщо це пастка."

---

Того ж вечора, коли Джексон розглядав сторінки книги, він знайшов загадкову карту, намальовану у самому кінці. Карта показувала стару частину міста Готема, але деякі місця на ній були відмічені червоним. Одним із них був занедбаний собор, який давно вважався осередком легенд і страшних історій.

"Собор Святого Августа," сказав Джексон, дивлячись на карту. "Місце, де, за чутками, проводилися старі кримінальні зустрічі. Думаєш, це випадковість?"

"У Готемі немає випадковостей," сказав Томмі, перехрещуючи руки. "Але якщо ти хочеш піти туди, ми підемо разом. Це може бути небезпечно."

"Так і буде," погодився Джексон. "Але, здається, саме там я знайду наступну частину пазлу."

---

Наступного дня, Джексон і Томмі вирушили до собору. Місце виглядало покинутим, але Джексон відчував, що за цими старими стінами ховається щось важливе.

Коли вони увійшли, їхні кроки луною розходилися по просторій залі. У центрі собору стояв старий кам'яний вівтар, а під ним — скринька, яка, здавалося, чекала на того, хто наважиться її відкрити.

"Це що, ще одна пастка?" пробурмотів Томмі, дивлячись на скриньку.

"Можливо," відповів Джексон, обережно відкриваючи її. Всередині лежав аркуш паперу з одним-єдиним написом:

"Тінь скоро вийде на світло.

Сторінка 2

Готем кипів. Напруга між Джексоном Рейлі і Карло "Лисом" Бьянкі досягла точки кипіння. Їхнє протистояння більше не могло залишатися прихованим, і навіть у багатих районах міста люди починали говорити про війну, яка могла змінити Готем назавжди.

У цей час Брюс Вейн працював над власним розслідуванням. Після того, як він виявив можливий зв’язок між судом Сов і таємничими подіями минулого, він вирішив стежити за діями Джексона Рейлі. Брюс знав, що Джексон контролював значну частину міста, і його операції могли дати нові підказки.

---

Десь у центрі міста.

У своєму офісі Джексон Рейлі сидів за столом, вдивляючись у карту Готема. На стіні перед ним висіли фотографії та замітки про ключові території, які контролював Лис. Його команда зібралася поруч, обговорюючи наступні кроки.

"Східний порт уже наш," почав Томмі, показуючи на карту. "Але Лис продовжує зміцнювати свої позиції на півночі. Він готується до великого удару."

"Він хоче помститися за склад," додала Люсі, сидячи на краю столу. "Якщо ми дозволимо йому об'єднати своїх людей, нам буде складніше його зупинити."

Джексон повільно провів пальцем по карті, зупинившись на районі, який раніше контролював Лис. "Ми не дозволимо йому відновити сили," сказав він спокійно, але рішуче. "Ми вдаримо першими."

"Це ризиковано," сказав Томмі. "Люди Лиса — це не звичайні солдати. Він найняв кілька нових угрупувань, і вони готові йти до кінця."

"Тому ми зробимо так, щоб вони навіть не встигли зрозуміти, що сталося," відповів Джексон. "Ми використаємо 'Тінь'."