Розділ 1: Спалені мости

Сторінка 1

Місто Готем завжди було таким, яким його описували в газетах — темним, небезпечним, майже мертвим для тих, хто не мав сили, впливу чи грошей. Для 15-річного Джексона Рейлі Готем був його домом, але цей дім швидко перетворився на тюремні стіни, коли його сім’я стала жертвою зради. Батьки Джексона — люди, яких він колись бачив як опору свого життя, — потрапили в пастку. Його батько, Патрік Рейлі, колишній військовий, був затягнутий у конфлікт між бандами міста, але не усвідомлював, що його найкращий друг і соратник з часів війни, Ентоні Бентон, стане тим, хто його зрадить.

Того вечора все змінилося. Вулиця освітлювалася тьмяними ліхтарями, дощовими потоками вода збиралася в калюжі. Джексон стояв у темряві за вікном і дивився, як його батьки обговорювали щось важливе в кабінеті. Мати нервово ходила взад-вперед, батько сидів за столом, стиснувши в руці старий пістолет. Джексон відчував, що щось йде не так, але не міг зрозуміти чому. Однак, кілька хвилин потому, він почув перший гучний вибух.

Двері будинку розлетілися, і група озброєних чоловіків увірвалася всередину. Джексон інстинктивно кинувся до комори, щоб сховатися. Він бачив, як його батько кинувся захищати матір, але сили були нерівними. Крики, постріли, хаос. Через кілька хвилин будинок затих, а з-за важкого запаху пороху та крові до його носа дійшов аромат руїн.

Він почув останні слова батька: "Це Бентон... він нас продав". У ту ж мить все, що було важливе для Джексона, згоріло. Він вийшов із свого укриття, ноги підкошувалися від страху й люті. Його очі вп’ялися у тіло матері, що лежала нерухомо, а батько вже не дихав. Світ змінився назавжди. З того моменту, коли батьки відійшли, Джексон поклявся, що помститься.

Його рука тремтіла, коли він зняв зі стіни старий військовий плащ батька, єдине, що нагадувало йому про силу, яку мав той чоловік. Плащ був важким, як і тягар, що звалився на плечі хлопця. У нього не було часу на сльози, не було часу на жаль. Готем з’їв його сім’ю, і тепер він мав або зникнути в цьому місті, або ж змінити його правила.

Вже через кілька годин після трагедії Джексон стояв на даху свого будинку, дивлячись на мертву тишу міста. "Я стану тим, ким батько не став", подумав він. В його серці не було місця для жалю. Він буде рухатись далі, бо іншого вибору не було. Готем не вибачає слабких.

---

**Джексон зрозумів, що перший крок — це не помста. Перший крок — це вижити і навчитися більше, ніж знали його вороги.** Через кілька днів після похорону батьків, він вирішив записатися до школи, хоч знав, що там його навряд чи приймуть. Але він бачив у цьому стратегічний крок. Він мав навчитися всього, що може знадобитися у великій грі. Він знав, що час йому на руку. І коли прийде час — він буде готовий.

У школі його прийняли холодно, як і можна було очікувати. Він був новачком, сином загиблої сім'ї, яка мала сумнівну репутацію. Його зневажали, уникали, але й боялися. Це було добре. Джексон сидів у класі, вдивлявся в обличчя вчителів і однокласників, вивчав їх, як ворожу територію.

Він знав, що знатиме кожен їхній крок, кожну їхню слабкість. Він знав, що навчання в школі — це лише початок, але потрібно здобути знання, перш ніж перейти до наступного етапу. Готем був величезною шахівницею, і він збирався стати тим, хто керує фігурами.

---

**Перший день у школі був як вступ до арени.** Деякі з хлопців намагалися провокувати його, обзивати "сином мафії", але Джексон лише мовчки дивився на них, пам'ятаючи слова батька: "Ніколи не показуй ворогу свою лють. Спершу дозволь йому думати, що він переміг". Тоді вони ще не знали, що зіткнулись не просто з хлопцем, а з тим, хто вже почав будувати свою стратегію помсти.

Коли він повертався додому пізно ввечері, його думки оберталися навколо однієї ідеї. Він знав, що вбивство його батьків було лише початком. Він мав побудувати свою власну сім'ю, свою власну банду, щоб стати тим, хто керує містом. І з цього моменту, Джексон поклявся: Готем буде його.

Сторінка 2

Кілька тижнів минуло відтоді, як Джексон поховав своїх батьків, але біль не слабшав. Готем жив своїм звичним життям, у якому більшість його жителів не цікавило вбивство ще однієї сім'ї. Для них це було звичною частиною кримінальних війн, що роками поглинали місто. Але для Джексона кожен новий день був як лезо ножа, що повільно різало його зсередини.

Школа була тьмяною завісою над його істинними планами. Уроки? Вони його не цікавили. Він вивчав не підручники, а людей. І в кожному кроці своїх однолітків і вчителів бачив можливість або загрозу. Томмі Дейвіс, з яким він почав дружити ще на початку навчального року, був єдиною людиною, якій Джексон міг хоч трохи довіряти. Томмі також виріс на вулицях Готема, і їхня дружба збудувалась на взаємній повазі до вуличних правил.

Одного разу, після чергового дня в школі, Джексон і Томмі сиділи на даху старого будинку, звідки відкривався вид на все місто. Дим від сигарет піднімався вгору, розчиняючись у холодному вечірньому повітрі.

"Ти знаєш, Джек, я чув дещо про твоїх старих", тихо сказав Томмі, видихнувши дим.

Джексон перевів на нього погляд, залишаючись спокійним зовні, хоча всередині відчував, як серце забилося швидше. "Що саме?"

"Кажуть, що Бентон не сам вирішив це зробити. Є хтось більший за ним, хтось, хто дав наказ. Я чув це від одного хлопця, що працює на Вінні Д'Анджело."

Ім'я Вінні Д'Анджело було добре відоме Джексону. Він був однією з наймогутніших фігур у кримінальному світі Готема. Але Джексон не очікував, що той міг бути пов'язаний із зрадою Бентона. В його очах закипіла лють, але він швидко її придушив.

"Отже, Вінні хоче грати брудно?" – холодно запитав Джексон.

Томмі кивнув. "Він керує півмістом, але йому завжди було замало. А твій батько… він був перешкодою для цього."

Джексон мовчки сидів, вдивляючись у горизонт. Він знав, що попереду чекає важка боротьба, але тепер він принаймні знав, хто стоїть за вбивством його батьків. Однак, діяти зараз було небезпечно. Він ще не мав достатньо сили, але тепер був один шлях — зібрати свою команду, побудувати свою сім'ю, яка буде йому вірною. Він бачив у Томмі свою першу людину.