Тінь над Флоренцією

Дім біля моря

Неаполь зустрів її запахом солі, лимонів і небезпеки.

Лука чекав її на терасі старого будинку з видом на море. Він виглядав інакше — блідий, з втомленими очима, але живий.

— Ти справді думала, що я міг просто зникнути? — тихо сказав він.

— Я не знала, що думати, — відповіла Лівія. — Ти залишив мене серед уламків.

Він простягнув їй старий зошит — щоденник Леонардо Річчі, його діда.

Усередині — записи про фреску, яку Лівія реставрувала. Там було сказано, що під нею приховано послання про викрадену колекцію Медічі, яку колись переховували у монастирях.

— Мій дід не був злодієм, — сказав Лука. — Він сховав істину, щоб урятувати мистецтво від рук тих, хто хотів його продати.

— А хто ці люди?

— Ті, хто сьогодні володіє півміста. Вони не дозволять, щоб минуле спливло на поверхню.

Її охопив страх, але й дивна рішучість.

— Ми знайдемо правду. Разом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше