На його крамниці висіла табличка “Зачинено”.
Телефон мовчав.
У поліції їй сказали, що Лука Річчі ніколи не мав зареєстрованого бізнесу під цим іменем. Його документи — фальшиві.
Лівія не вірила. Але коли вона знайшла у своїй майстерні конверт із його почерком, її серце обірвалося.
“Лівіє, пробач. Моя правда могла б зруйнувати твоє життя.
Я мусив піти, щоб захистити тебе.
Якщо колись фреска заговорить — ти зрозумієш, ким я був.”
Наступного дня вона знову прийшла до собору. Під промінням ранкового сонця фарба на фресці трохи відшарувалася — і під нею проступив інший малюнок: чоловік і жінка, тримаючі одне одного за руки.
Обличчя чоловіка було Луки.