Вони почали розслідування разом. Серед архівів, старих листів, темних підвалів і музейних залів.
З кожним днем їхнє партнерство ставало ближчим. Але між ними була напруга — не лише від таємниці, а й від кохання, яке обоє боялися назвати.
Одного вечора, коли вони стояли на мосту Понте Веккйо, він узяв її руку.
— Ти прийшла у моє життя, коли я вже не шукав нікого.
— А я думала, що приїхала сюди лише заради фресок, — відповіла вона. — А знайшла себе.
Вони поцілувалися — під дзвоном собору, під зорями, що падали у воду.
Але наступного ранку Лука зник.