Тінь над Флоренцією
Красниця тіней
Крамниця Луки була схожа на музей, у якому забули вимкнути час. Старі годинники цокали несинхронно, у повітрі стояв запах пилу й кави. На стінах — портрети жінок, які, здавалося, дивляться просто в душу.
— Ти реставруєш минуле, а я його продаю, — сказав Лука. — У нас схожа робота.
— Різниця в тому, що я намагаюся повернути минуле до життя, — відповіла Лівія. — А ти заробляєш на його забутті.
Він засміявся. Сміх був теплим, але коротким, як відблиск сонця на склі.
— Ти справедлива. Але хіба не кожен із нас торгує спогадами?
Її зацікавила ця загадковість. У його крамниці було занадто багато речей, про які він говорив надто скупо.
Через кілька днів він запросив її випити вина.
Того вечора Флоренція була залита золотом заходу. Вони сиділи на даху старого будинку, де здавалося, що куполи торкаються неба.
— Це місто — суцільна фреска, — сказала Лівія.
— А кожен із нас — мазок фарби, який колись зітреться, — відповів він.
Їй здавалося, що вони знайомі давно. Але в його очах був тінь — щось недомовлене, щось небезпечне.
#9147 в Любовні романи
#3667 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 30.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
