Тінь над Флоренцією
Дощ над Арно
Флоренція прокидалася під дощем. Кам’яні вулиці блищали, мов полірувані дзеркала, і кожен перехожий здавався примарою минулого.
Лівія, тримаючи чорну парасольку, повільно йшла вздовж річки Арно, вбираючи запах сирої бруківки. Вона прибула сюди лише тиждень тому — молодий реставратор із Рима, запрошена працювати над старовинною фрескою в соборі Санта-Кроче.
Її нове життя починалося тихо, але відчувалося, ніби щось у цьому місті вже чекало на неї.
Під аркою старого мосту вона вперше побачила його.
Високий чоловік у темному пальті стояв біля антикварної крамниці й уважно вдивлявся у стару картину. Його профіль здавався вирізьбленим із мармуру — вольовий підборіддя, темне волосся, очі, в яких відбивався весь дощ Флоренції.
— Гарний вибір, — промовила вона, проходячи повз.
Він посміхнувся лише краєм вуст:
— Не кожен бачить красу в тому, що втратило блиск.
Її вразила його інтонація — м’яка, з легкою іронією. Він представився: Лука Річчі, власник крамниці.
Вона — просто Лівія. Без пояснень, без минулого.
#8879 в Любовні романи
#3580 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 30.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
