Розділ 60.Час рішучих кроків

Будівля, в яку вони зайшли, була вражаюче спокійною, але відчувалося, що тут, за кожною стіною, ховається відчайдушна боротьба за збереження старої влади. Ліфти зупинялися на кожному поверсі, і екрани, що майоріли на стінах, відображали тільки те, що дозволяли показати — обмежену реальність, яка вже не відповідала тому, що відбувалося в реальному світі.

Вони пройшли крізь коридори з темними вікнами, де вже не було жодної людської душі, але в усьому було відчуття, що вони наближаються до серця старої системи.

— Ми на місці, — тихо сказала вона, зупиняючись перед великими дверима. Їхній вигляд був гнітючим — неприродно холодний метал, на якому все ще можна було побачити відбитки часу.

Роман підійшов до дверей і натиснув на кнопку, що викликала механічний сигнал відкриття. З кімнати, що стояла за ними, вийшов чоловік — високий, з жорсткими рисами обличчя. Це був хтось, кого вони вже знали — один із тих, хто був на боці старої системи. І хоч вони були готові до цього, усі навколо відчули важкість моменту.

— Ви прийшли в саме серце, — сказав він, не виказуючи емоцій, але в його погляді зчитувалась не тільки холодна рішучість, а й певний сумнів у їхніх силах. — Але ви повинні зрозуміти: це не так просто.

Вона дивилася на нього з неймовірною рішучістю, відчуваючи, що це був їхній останній шанс. Це був момент, коли навіть найменша помилка могла зупинити все.

— Ми не просто прийшли сюди, — сказала вона. — Ми вже змінили цей світ, і тепер ми не відступимо.

І ось, вони ввійшли всередину. Темні кімнати були заповнені моніторами, на яких миготіли картини старих подій, звіти та дані, які зазвичай приховувались від суспільства. Це була та сама система, яка тримала все в руках і яку вони намагалися зламати.

— Ти не можеш уявити, що буде далі, — сказав чоловік. — Ваші дії не залишили нам вибору.

— Це не вибір, — спокійно відповіла вона. — Це крок до нового світу.

З одного боку, їх було лише кілька, але кожен із них нести більше, ніж просто силу. Вони стали символом, і цей символ був важливішим за все, що їх оточувало. Старі механізми вже не працювали, і навіть стіни цієї будівлі не могли більше зупинити зміни.

— Ви впевнені? — запитав чоловік, в очах якого вперше з'явилося хвилювання.

— Ми не можемо повернути назад, — сказала вона, покладаючи руку на важливий файл, який тримала в руках. — Тепер все тільки вперед.

Роман, стоячи поряд, підсилив її слова.

— Це не лише наша боротьба, це боротьба кожного з нас.

Вони розпочали останній етап — передачу остаточних даних, викриття остаточних зв'язків і перегрупування сил. Тепер залишалося тільки одне: щоб люди встали і підтримали.

Нічого не було неможливим, і навіть на шляху до фінальної точки вони не втрачали надії. Боротьба була важкою, але вони знали, що зміни вже неможливо було спинити.

Кінець? Це був лише початок.