Тіні на воді
**Сцена 3: Осуд оживає**
*Місце: Подвір’я, перед світанком.*
Леся прокидається на траві біля криниці, сорочка мокра, ноги брудні. Вона не пам’ятає, як вийшла, але вода шепоче: "Пий..." Вона черпає долонею — смак солодкий, п’янкий, її тіло тремтить від тепла. Дівчина з’являється знову, її руки гладять Лесю — від шиї до стегон, гарячі, вологі, вона шепоче: "Ти моя назавжди." Леся стогне, її очі скляніють, поцілунок глибший, але раптом вода темніє — обличчя односельців виринають, їхні голоси гудять: "Ганьба! Гріх!"
Баби в хустках, діди з вилами, діти з камінням — тіні стають реальними, оточують її. "Ти не наша!" — кричать вони, їхні руки хапають її, холодні, кістляві, рвуть сорочку. Леся б’є по воді: "Зникніть!" — але криниця реве, її голос тоне в їхньому хорі. Дівчина зникає, обличчя стають ближчими, їхні очі — ями, вони шепочуть її ім’я. Леся падає, її груди болять, бабуся виходить із хати, хреститься: "Що ти наробила?" — але не бачить тіней, лише Лесю, що кричить без звуку.
#464 в Містика/Жахи
Відредаговано: 22.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
