Тіні на воді
**Сцена 1: Приїзд до села**
*Місце: Село на Вінниччині, вечір.*
Леся ступає з автобуса на вологу землю, її рюкзак гупає об спину, повітря пахне травами й річкою. Село тихе — хати-мазанки туляться до дороги, паркани похилені, вдалині гудять дзвони церкви. Вона приїхала до бабусі, щоб втекти від Вінниці — там шепіт за спиною ("Лесбійка... ганьба") став нестерпним. Бабуся, у хустці з вишнями, обіймає її: "Відпочинь, дитинко." Хата тепла, пахне борщем і сушеним зіллям, на стіні — вишиті рушники, у кутку — ікона з суворим поглядом.
Леся виходить на подвір’я — за хатою стара криниця, кам’яна, з вирізьбленими русалками, вода темна, але блищить. Вона заглядає — її відображення чітке, але очі ніби не її, м’якіші, спокусливіші. Вітер шепоче, ніби голос: "Ти тут..." Леся здригається, її пальці торкаються краю криниці — холод пронизує, але тепло тече по венах. Бабуся кличе: "Не ходи туди вночі, там русалки співають." Леся сміється: "Я не вірю в казки," — але її серце б’ється швидше, очі повертаються до води, де щось ворушиться.
#460 в Містика/Жахи
Відредаговано: 22.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
