Тінь на стіні

Фреска в старій церкві оживає. Здається, що величезний кіт, який піймав рогату потвору, ворушить вухом на шурхіт, а мерзенне втілення гріха борсається, смикає руками і ногами. Ще миті, і я почую його крик…

І прокидаюсь від власного.

- Ти знов всіх лякаєш, - бурмоче Жан, який лежить на ліжку справа від мене. – Чого кричиш?

Я кашляю. Кашель аж роздирає груди. Мабуть, мені недовго залишилось.

Справжня причина здається такою жалюгідною – що таке сни?

Обман.

І я кажу:

- Ноги болять.

- Не мели дурниць, ти їх під Прейсиш-Ейлау втратив. Спи.

Але за вікном світить ліхтар. Тіні повзуть по стінах, і серед них знов проступає кіт. Чорний, важкий, із жовто-зеленими очима. Мені ввижається червоне.

Я забув обличчя дружини і сина, але ту ніч пам'ятаю так, наче вона була вчора.

Мені було тоді років двадцять, і я служив в армії, яку імператор – тоді ще тільки генерал Бонапарт – вів в похід в Італію. Ми були босі, обірвані, голодні. Сержант так і сказав: «хочеш чоботи, то після бою знімеш з мертвого». Один мій товариш не зміг, так і ходив в латаному-перелатаному мундирі і дірявих черевиках. Я був розумніший.

Потім було містечко. Церква. Священників вигнали, у клубах кричали: Бога нема, після смерті - порожнеча, бери від життя все.

Я й брав.

В церкві було чим поживитись. Та коли я вже виходив із мішком, набитим золотом, мені здалося: фреска поворухнулась. Кіт повернув голову. Подивився просто на мене.

Якийсь час мені щастило. Я купив будинок в Парижі, одружився з дочкою збіднілого дрібного дворянина – заради титулу.

От тільки вдома я майже не бував… постійно в походах. А коли після Прейсиш-Ейлау хірург відтяв мені обидві ноги, дружина стала мене уникати… і як тільки щаслива зірка імператора закотилась, в мене і сім'ї не стало, вона мене залишила.

Нова влада солдатам узурпатора нічого не платила, так я і опинився тут, в тісній кімнатці з трьома такими ж каліками.

Вночі я відчуваю біль, ніби ноги досі є, і їх рвуть на шмаття. Чую втомлений голос старого Жерве: «Ти що, хочеш здохнути від гангрени? Треба ампутувати, хлопче, інакше ніяк».

А на стіні танцюють тіні, і серед них той самий кіт.

І мені сниться, що в його зубах вже не та потвора, а я.