- І це останній. Розпишіться тут і тут, - промовила жінка, протягнувши документ до Азмодея. Він залишив розмашистий підпис на папері.
- Ну все. - усміхнувся він.
- Тепер йдемо. - сказала жінка підвівшись з-за столу. Вони йшли довгим коридором. Увійшовши в одну з кімнат, жінка запитала:
- Ну, що, готова?
Дівчинка кивнула головою, взяла ведмедика та побігла до Азмодея. Простягнула йому руку і він зітхнувши взяв маленьку долоньку.
Коли вони вийшли на вулицю, дівчинка запитала:
- То мені тепер вас називати татом?
- Не забігай аж так наперед, Зої. - скривився Азмодей. Кілька хвилин помовчавши дівчинка почала знову допитувати Азмодея.
- А у вас є тварини?
- Є, кішка.
- А вона також чорна, як і ви?
- Ні, біла.
- Дивно…