Розділ 8: Розплата

- Це почалося після смерті дочки. Страшна тоді була засуха. А мала вправна така була, могла і в камінні щось виростити. Ото і муляла їм очі. А як відказала кобиляці Боромиру, то взагалі. Він тоді підмовив батька, теж старостою був. Сказали, що через неї засуха. Спочатку вбили, а потім спалили. - бабця перевела дух. - Я молила бога про покарання. Тоді з'явилося те створіння. Вбило батька та матір Боромира і ще кількох причетних. Ніхто не знав, що то. Одного дня все припинилося. І він став підозріло задоволений. Я підслухала його розмову з сестрою. Тоді і взнала про угоду. І про те, що майже кожен до них причетний. Згодом вони почали божеволіти, один за одним. Сестра Боромира повісилась. Тоді він назвав те створіння богом і всі це прийняли…-

- Так, вони поклонялися цьому створінню. Там є склеп. - підтвердив Віктор вартовим, що прибули до села. Обшукувалися будинки, майже в кожному знаходили ритуальні столи.

- В голові не вкладається. - промовив начальник варти. - Як таке взагалі можливо? Кожен знав, що тут відбувається і мовчав! А ви чого мовчали? 

- Я боялася, що воно забере її душу. 

- Дідько, і не посадиш ж їх всіх. І вас. - гаркнув вартовий.

- Якщо вони далі продовжуватимуть до них знову явиться жнець. - промовив Азмодей, що саме повертався з кладовища.

- О, друже, ви закінчили? 

- Так, тепер вона спатиме спокійно навіть якщо могилу знову розкопають. - сказав некромант.

- Сподіваюся, до цього не дійде, - промовив Віктор.

- Хоч ти й противний, дякую тобі, некроманте. - промовила бабця і пошкутильгала до свого дому.

- Що там, забрали вже їх? - поцікавився Азмодей провівши бабцю поглядом.

- Так, вже повезли до в'язниці. Шкода дітей, тепер житимуть в притулку. - промовив вартовий.

- Це вже краще, ніж з батьками, які виховують тебе на убій, - пирхнув Віктор. Начальник варти почесав потилицю стиснувши губи.

- Пане начальнику! - вигукнув молодий хлопчина у формі. - В одному з підвалів знайшли ще поховання. Загальна кількість становить двадцять вісім. - додав він.

- Бляха. - промовив начальник та пішов з хлопчиною.

- Ну що, друже, час повертатися до дому. Вас чекає Анабель. - усміхнувся Віктор.

- А вас дружина. - усміхнувся у відповідь Азмодей. - А Анабель ще зачекає. У мене є одна незавершена справа.

- Незавершена справа? - здивовано перепитав Віктор, на що Азмодей загадково усміхнувся.