Розділ 17 — Книга, що змінює

Ребека дивилася на книгу. Її руки тремтіли, але щось сильніше за страх змусило її торкнутися обкладинки. У ту ж мить темрява навколо ніби стиснулася — і світ замер.

Коли вона розплющила очі, то вже стояла не в бібліотеці. Перед нею простягалися руїни якогось міста, залиті кривавим світлом.

— Що це? — прошепотіла вона.

— Можливе майбутнє, — відповів голос, знайомий і незнайомий водночас.

Вона обернулася й побачила себе. Старшу. З очима, повними холоду. Її майбутнє “я” було сильніше, красивіше, але… жорстокіше.

— Якщо підеш цим шляхом, — сказала та, — ти втратиш усе, заради чого жила. Але здобудеш силу, якої світ ще не знав.

Світ навколо почав розпадатися, і Ребека знову опинилася в кімнаті. Книга лежала в її руках — тепер розкрита, з пульсуючим знаком на останній сторінці.

Вона знала: зміни вже почалися.

 
  Після того, як Ребека вийшла з забороненої вежі, вона відчувала дивне відчуття сили в собі. Її слух загострився, серце билося повільніше, а шкіра стала холоднішою.

Вона хотіла зрозуміти більше — і тому вночі пробралася до архіву Маріс.

Серед старих документів вона знайшла рукопис, що розповідав історію двох вампірів, які колись були закохані… та зрештою стали ворогами. У тих описах вона впізнала Маріс і Адріана.

І головне — там ішлося про пророцтво: про третю кров, здатну зламати рівновагу між світлом і тінню.

“Вона з’явиться не з роду вампірів, але носитиме їхню силу. Її душа — поле бою. Вона обере, кому віддати ніч.”

Ребека з розширеними очима перечитувала слова. Це було про неї.

Коли Ребека повернулася, на неї вже чекала Маріс. Її погляд був темним, а голос — надто спокійним.

— Ти торкнулася книги.

— Так, — відповіла Ребека прямо.

— Тепер у тобі пробудилася Стара Кров. І я не зможу тебе захистити.

— Від кого? Від Адріана? — кинула вона. — Чи від тебе?

Маріс підняла погляд. Її очі заблищали.

— Від того, ким ти станеш. Бо якщо ти не стримаєшся, ця сила знищить і його, і мене, і тебе саму.

 Ребека відчула, як щось темне й потужне ворушиться в її грудях — голод, але не до крові. До істини. До влади.