Розділ 16 — Самотній шлях

Після нічної сцени Ребека більше не могла покладатися на жодного з них.

Вона відчувала, що стоїть між двома полум’ями, і якщо залишиться на місці — згорить.

Вранці вона непомітно покинула свої покої, прихопивши лише невеликий кинджал із срібним лезом та невідомий старовинний ключ, який знайшла раніше в бібліотеці.

Вона вирушила до зачиненої вежі замку — місця, куди ні Адріан, ні Маріс ніколи її не водили. Двері були вкриті пилом, але замок виглядав недоторканим. Ключ підійшов одразу, і з глухим скрипом двері відчинилися.

Всередині пахло старими книгами й вогкістю. Сотні пергаментів лежали на полицях, а в центрі стояв масивний кам’яний стіл із вирізьбленими символами.

Вона відчула, як у грудях тьмяно спалахує щось знайоме — цей зал ніби кликав її.

Серед хаосу старих томів її увагу привернула одна книга. Вона лежала окремо, на чорному оксамитовому покривалі. Обкладинка була темно-бордова, але здавалася живою — під пальцями Ребеки шкіра ледь-ледь ворушилася, немов дихала.

На першій сторінці, написаній давньою мовою, було лише одне речення, яке вона дивом зрозуміла:

«Той, хто торкнеться цієї книги, дізнається правду, але заплатить за неї кров’ю».

Серце калатало, та Ребека все одно почала перегортати сторінки. На малюнках вона побачила обличчя вампірів, що були їй незнайомі, і серед них — молодшу Маріс, а поруч — Адріана… з поглядом, сповненим ненависті.

Але найбільший жах викликала остання сторінка: там була вона сама, з очима, що світилися криваво-червоним, і поруч — напис: “Третя тінь, що зруйнує рівновагу”.

— Не чіпай її.

Ребека здригнулася. Голос лунав просто за спиною, глухий і низький, але не належав ані Адріану, ані Маріс.

Вона обернулася — й побачила постать у темному плащі. Лиця було не видно, але з-під каптура світилися два вузькі срібні вогники.

— Хто ти? — спитала вона, намагаючись тримати кинджал напоготові.

— Той, хто знає, що вони обидва брешуть, — відповів незнайомець. — І що твоя кров потрібна їм, щоб вижити.

Він простягнув руку, але не торкнувся її, лише вказав на книгу.

— Візьми її, і ти станеш для них або спасінням… або загибеллю.

Ребека дивилася на книгу й відчувала, як у ній борються страх і бажання знати все.