Розділ 14 — Тіні правди

   Ребека прокинулася ще до світанку. У повітрі відчувався дивний запах — суміш холодного вітру й гірких трав. Вона тихо вийшла з кімнати й рушила знайомим шляхом до підземелля.

Але щойно наблизилася до дверей кімнати Маріс, почула інше — слабкий відгомін голосів. Один із них вона впізнала одразу.

Адріан.

Він говорив тихо, але в його тоні відчувалася загроза. Маріс відповідала спокійно, і в кожному її слові було щось захисне, наче вона стояла між Ребекою і чимось небезпечним.

Ребека притулилася до стіни, намагаючись вловити більше, але розчула лише уривок:

— …у неї є вибір.

Після цього — різкий звук кроків, і двері відчинилися. Ребека ледь встигла сховатися в бічному проході, коли повз пройшов Адріан. Його обличчя було напруженим, а в погляді палахкотіло щось темне.

   У своїй кімнаті Ребека довго сиділа на ліжку, намагаючись зібрати думки.

Адріан казав, що хоче її захистити, але чому тоді його голос звучав так, ніби він погрожує?

Маріс запевняла, що вчить її контролю, але чому приховує від неї правду про те, чого так боїться Адріан?

Вона згадала погляд Адріана, коли він говорив про «вибір». Там не було страху — лише гнів і щось інше… власницьке.

Ребека відчула, як всередині неї піднімається тривога. Вона раптом зрозуміла: обидва вони хочуть, щоб вона залишилася поруч, але кожен — із власної причини.

І найстрашніше — вона більше не була впевнена, що хоча б хтось із них каже їй правду.