Епілог. Світло після тіні та нове життя

Місячний Ліс тепер сяяв спокоєм і гармонією. Дерева ростилися ще пишніше, а квіти розквітали під променями сонця і місяця. Серце Лісу б’яло рівно, відчуваючи мир і щастя його захисників.
Еліра й Каель сиділи на узліссі, тримаючись за руки. Вони більше не просто боролися за життя і магію — вони боролися за своє майбутнє разом.
— Пам’ятаєш, як ми пережили тінь і темного ворога? — сказала Еліра, спостерігаючи, як вітри гойдають крони дерев. — Здається, це було вчора…
— І сьогодні ми маємо більше, ніж перемогу, — усміхнувся Каель, притягуючи її ближче. — У нас є сім’я, наш дім… і зовсім скоро — нове життя.
Минуло кілька місяців. Ліс залишався спокійним, і в затишній хатині Еліри лунали дитячі сміхи. У них народилися двоє дітей — дочка зі світлими очима, що блищали як очі матері, і син, з темним волоссям і силою перевертня, що вже відчував енергію лісу.
— Подивися на них, — сказав Каель, обіймаючи Еліру. — Це наше майбутнє, наш світ, який ми зберегли разом.
— І це лише початок, — відповіла Еліра, притискаючи дітей до себе. — Ліс буде нашим домом, а вони навчаться любити і захищати його, так як ми це робили.
Вони прогулювалися серед дерев разом із дітьми, відчуваючи, що магія тепер не лише інструмент боротьби, а частина їхнього життя, їхньої любові і сім’ї. Серце Лісу відгукувалося в їхніх серцях, наповнюючи кожен день теплом, спокоєм і радістю.
І хоча десь далеко тіні ще можуть підніматися, Еліра і Каель знали: разом, з любов’ю та довірою, вони зможуть подолати будь-яку небезпеку і виховати нове покоління захисників Місячного Лісу.
Місяць піднімався над їхнім домом, тихо освітлюючи щасливу родину, і світ здавався місцем, де навіть після найтемніших випробувань завжди настає світло.