Розділ 10. Серце Тіні

Місячний Ліс спалахнув від світла й темряви одночасно. Серце Лісу виблискувало над древнім храмом, наче закликало всіх до фінального протистояння. Еліра і Каель стояли пліч-о-пліч, відчуваючи, що це не просто бій за їхнє життя — це боротьба за весь світ, де магія і перевертні співіснували поруч із людьми.
— Ось він, — прошепотів Каель, його очі блищали рішучістю і страхом водночас. — Головний ворог.
З темряви піднялася величезна постать у чорному плащі, амулет на грудях світився пурпуровим світлом. Його присутність випромінювала холод і владу.
— Ви думаєте, що ваша сила кохання врятує вас? — пролунав голос, що здатен був похитнути землю. — Я керував усім з тіні, і тепер ви обоє потрапили у мою пастку.
Еліра відчула прилив магії Серця Лісу. Її погляд зустрів погляд Каеля.
— Ми разом… — шепотіла вона, — і разом ми сильніші, ніж ти можеш уявити.
Каель кивнув, і між ними пролунала невидима хвиля довіри та кохання. Вони об’єднали сили: магія відьми і міць перевертня переплелися у потужний потік світла.
— Тінь не переможе нас! — крикнув Каель, і його рев здригнув ліс.
Темна постать кинулася на них, амулет випромінював магію, яка намагалася розірвати їхню єдність. Але Еліра спрямувала весь потік Серця Лісу, поєднавши його з силою Каеля. Світло і темрява зіштовхнулися у вибуховій хвилі, яка огорнула всю поляни.
— Еліра! — закричав Каель, відчуваючи, що темрява намагається розділити їх.
— Тримайся! — відповіла вона, не відводячи погляду. Їхні руки зчепилися, а сила кохання пробилася крізь темряву.
Величезний вибух світла розсік темряву. Амулет ворога зник, а постать розчинилася, як тінь на сонці. Ліс знову наповнився тихим шелестом листя, і Серце Лісу світило яскравим, спокійним світлом.
Еліра відчула, як сила магії й тіла Каеля об’єдналася з її власною. Вони впали на землю разом, дихаючи важко, але щасливо.
— Ми… вижили, — прошепотіла Еліра, обіймаючи його.
— І тепер ми разом, — сказав Каель, притягуючи її до себе. — Я ніколи не відпущу тебе, Еліра.
Серце Лісу повільно тремтіло, відчуваючи нову гармонію: кохання, магія та сила, що змогли подолати навіть найтемнішу тінь. Ліс ожив, ніби визнаючи перемогу тих, хто зміг об’єднати силу і довіру, любов і мужність.