Розділ 6. Тінь довіри

Еліра сиділа на холодній підлозі печери, обережно спостерігаючи за Каелем. Він стояв біля входу, як справжній хижак, але погляд його тепер був не лише суворий — у ньому відчувалася боротьба між його природною жорстокістю та тим новим почуттям, яке він відчував до неї.
— Ти думаєш, що можеш маніпулювати мною своєю магією? — прошепотів Каель, підходячи ближче. — А може, це я зараз маніпулюю тобою?
— Я не боюся тебе, — відповіла Еліра, хоча серце її стукало швидше. — Але ти, здається… сам себе не контролюєш.
Каель усміхнувся ледве помітно, і його очі блищали в темряві.
— Можливо… але є щось у тобі, що не дає мені завдати тобі шкоди, — продовжив він, і голос його став тихішим, майже ніжним. — Чому я відчуваю, що хочу захищати тебе, хоча ти ворог?
Еліра відчула дивне тепло, але залишалася пильна. Вона знала: Каель сильний, хитрий і непередбачуваний. Його почуття до неї — це нова сила, але й нова небезпека.
— Ти не можеш довіряти собі так само, як я не можу довіряти тобі, — сказала вона, піднімаючись на ноги. — І навіть якщо ти відчуваєш щось до мене… це не робить тебе моїм союзником.
Каель нахилився ближче, і між ними повисла напруга, що змушувала повітря тріпотіти.
— Добре, — прошепотів він, — але ми маємо співпрацювати. Серце Лісу сильне, і якщо я не допоможу тобі вибратися, воно знищить нас обох… або ще гірше — його сила може впасти у руки тих, хто хоче спустошити ліс.
— Ти маєш на увазі своїх перевертнів? — спитала Еліра, прислухаючись до далекого виття ночі.
— Так… і не лише їх, — прошепотів Каель, відводячи погляд. — Є ще ті, хто стоїть у тіні, хто чекає, щоб скористатися твоєю силою.
Еліра відчула, як холод пробіг по спині. Хтось у тіні чекає, щоб зруйнувати все — і навіть їхню нестабільну взаємну довіру. Вона зрозуміла: зараз боротьба не лише за життя, а й за правду, приховану у темних куточках Місячного Лісу.
— Тобі доведеться вирішити, чи я твій ворог чи… щось більше, — прошепотіла вона, її голос був рішучий, але з відтінком тривоги.
Каель мовчав, але його погляд говорив більше, ніж слова: він готовий був ризикнути всім — навіть своїм серцем, щоб довести, що їхнє кохання може існувати навіть посеред війни.
Та поки вони обидва стояли у напрузі, в темряві за печерою щось ворушилося… і кроки, що наближалися, змусили їх обох відчути, що справжня небезпека ще навіть не почалася.