Розділ 3. Таємниці Місячного Лісу

Наступного ранку ліс був тихим, але Еліра відчувала, що щось змінилося. Дерева здавалися темнішими, а тіні довшими, ніж зазвичай. Вона пройшла стежкою до свого маленького саду трав і квітів, де завжди збирала магічні інгредієнти для заклять.
— Місячне світло пробуджує темні секрети, — прошепотіла вона, обережно обережно зрізуючи трави. — І сьогодні вони покажуться.
Раптом з-за кущів з’явився невисокий чоловік із каптуром на голові. Його очі блищали як смарагди.
— Хто ти? — спитала Еліра, піднімаючи брови.
— Я… Таліс, — сказав незнайомець, роблячи крок уперед. — Я знаю про твоє протистояння з перевертнями. І можу допомогти.
— Допомогти? — повторила Еліра, підозріло спостерігаючи за ним. — І чому я повинна тобі вірити?
— Бо якщо ти відмовишся, Каель не зупиниться. Він не лише прийде за тобою, але й зачепить усіх у Місячному Лісі. І повір мені… він вже планує наступний крок, — сказав Таліс, і з його слів повіяло холодом, як вітер крізь порожні руїни.
Еліра відчула, як тривога стискає серце. Вона завжди покладалася на власні сили, але цього разу відчувала, що самотня боротьба може бути фатальною.
— Добре, — сказала вона, — але одразу попереджаю: якщо ти зрадиш, твій кінець буде неминучий.
Таліс лише кивнув. Його посмішка була тьмяною, і Еліра відчула, що він приховує більше, ніж каже.
— Перш за все, нам треба знайти Серце Лісу, — продовжив він, — там заховані стародавні заклинання, які можуть змінити хід війни між нами і перевертнями.
Еліра кивнула, знаючи, що наступні дні будуть сповнені небезпек, магії та невідомих випробувань. Ліс, що здавалося знайомим, тепер став полем таємниць, а їхня справжня битва тільки починалася.