Тінь мого серця

Вступ. Загублений пазл на ім’я Мирося»

Мирослава завжди почувалася зайвою.

Не тому, що її не любили. Навпаки. У неї була велика родина. Тітки, дядьки, двоюрідні брати й сестри. На свята за одним столом збиралося стільки людей, що іноді не вистачало стільців.

Але серед усього цього галасу вона почувалася самотньою.

Наче загублений пазл із чужої коробки.

У двадцять два роки її життя складалося з навчання, підробітку та нескінченних обов’язків. Вона вчилася в університеті, намагалася отримати хороші оцінки та мріяла про стабільне майбутнє.

Поки її одногрупниці обговорювали хлопців, побачення та вечірки, Мирослава працювала над черговим проєктом або сиділа за конспектами до другої ночі.

Вона ніколи не була в клубі.

Ніколи не ходила на справжнє побачення.

Ніхто ніколи не дивився на неї так, як дивляться закохані чоловіки.

Іноді їй здавалося, що з нею щось не так.

Що вона пропустила якусь важливу частину життя.

Того вечора вона поверталася додому після занять.

Над містом висів повний місяць.

Мирослава підняла голову до неба й несподівано відчула дивний сум.

Наче щось чекало на неї.

Наче десь існувало місце, де вона нарешті стане потрібною.

Lana Zuk