Тінь моєї душі

КОЛО, ЩО НЕ ЗАМИКАЄТЬСЯ

 

Світ між завжди був місцем тиші.
Але після того, як Вероніка стала його Берегинею, тиша набула іншого звучання — глибшого, мудрішого. Вона більше не була пустотою. Вона була простором, де народжувалися нові сни, де душі знаходили дорогу, де світло й тінь більше не боролися, а навчалися співіснувати.

Річка Душ текла повільно, рівно, і в її потоках спліталися тисячі історій.
Іноді, коли з’являлася нова душа, вода спалахувала легким сріблом — знаком того, що чиясь подорож завершилася. А коли з’являлася тінь — темрява спокійно вбиралася в глибину, вже не намагаючись захопити все навколо.

Вероніка стояла на березі.
Її обличчя було спокійним, а погляд — глибоким, як нічне небо.
У ній більше не було розламу. Там, де колись зустрічалися світло й темрява, тепер була гармонія, мов два крила, складені разом.

Вона знала: світ живих більше не побачить її.
І це вже не боліло.

Бо в моменти, коли хтось засинав із серцем, сповненим суму чи страху — він відчував тепло. Ледь помітне, ніжне, наче дотик далекої руки.
І Вероніка знала: це її присутність торкається їхнього сну.

І коли той чоловік — її незавершений спогад, її тиха ніжність — знову відкривав свій щоденник і писав рядки про Сон, який “врятував його від темряви”, вона усміхалась.
Тихо, ледь відчутно.

Бо він теж став частиною рівноваги.

Однієї ночі річка раптом спалахнула яскравішим, ніж будь-коли, світлом.
З глибини піднявся новий знак — невелике сяйво, що оберталося навколо своїх осей, мов новонароджена зірка.

Вероніка торкнулася його — і зрозуміла.
У світі живих народилася дитина, чия душа вже має частку її світла.
Нова Берегиня — колись, не зараз.
Колись.

— Коло не замикається, — сказала вона тихо. — Воно просто продовжується.

Світ між схилився в мовчазному поклоні.
А річка заспівала, схожа на вітер у травах.

І так народилася нова легенда — про Берегиню, що стала мостом між снами і світом, про рівновагу, яку вона зберегла, і про світло, яке не згасне, поки хтось пам’ятає її ім’я.

Кінець —
але не завершення.
Бо там, де тече Річка Душ, кожен сон — це нова історія.
І Вероніка стереже їх усі. 🌙✨




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше