Тінь моєї душі

Дотик

Вероніка простягає руку. Серце б’ється так гучно, що кожен удар віддається луною в дзеркалах навколо. Її пальці тремтять, але вона не відводить погляду від Тіні.

— Якщо я справді ти… тоді я не можу більше жити наполовину, — шепоче вона.

Вони торкаються.
Дотик холодний, мов лід, але в ту ж мить через усе тіло прокочується тепла хвиля. Очі заплющуються самі — і Вероніка провалюється в темряву.

Світ навколо зникає. Вона стоїть у безмежному просторі, де замість неба — калейдоскоп зі спогадів. Перед її очима проминають життя, одне за одним: юна дівчина, що біжить полем під сонцем; жінка у чорному, яка тримає на руках дитину; воїтелька серед попелу битви; закохана, яка цілує когось у сутінках.

Вона бачить усе: радощі, страх, біль, смерть. І раптом розуміє — всі ці жінки були не кимось іншим. Вони були нею.

Тінь тепер не стоїть поруч — вона всередині. Її голос звучить з глибин серця:

— Ти відчуваєш? Ми завжди були одне. Ти — світло, я — пам’ять. Разом ми — душа.

Вероніка відкриває очі. Дзеркала більше не відображають чужих постатей — лише її саму, цілісну. Але в її погляді тепер є щось нове: глибина, якої не було раніше.

Медальйон на шиї розколюється навпіл і перетворюється на срібний пил, що розчиняється у повітрі. Щоденник тихо згоряє зсередини, залишаючи лише одну сторінку. На ній світиться напис:

"Ти готова."

Торі Франк

Подобається

#842 в Фантастика
#628 в Містика/Жахи

У тексті є: переселення душ, містика й сни, таємниці життя

Відредаговано: 17.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись