Тінь моєї душі
Обхід
Стук у коридорі не стихає. Він ритмічний, але надто повільний, щоб бути кроками живої людини. Це радше відлуння, яке відстає від її рухів на кілька секунд, наче тінь, що навчилася ходити окремо.
Вероніка стискає щоденник до грудей. Медальйон у руці пульсує теплом, ніби серце, що б’ється в унісон із її власним. І раптом на сторінці проступають нові слова — чорнило виринає просто на очах:
"Обернись."
Вона завмирає. Повітря в бібліотеці густішає, стає важким, як перед грозою. Дзеркало, яке вона залишила в іншій кімнаті, тихо дзвенить — його звук пробирається крізь стіни.
Вероніка обережно відступає до дверей. І тоді помічає: тіні на стінах більше не відповідають її рухам. Вони живуть власним життям: одна стоїть нерухомо, інша відвертає голову, третя крокує до неї.
Звідкись із глибини коридору лунає шепіт — багатоголосий, але знайомий. Вона розрізняє фрагменти: власні думки, які колись записувала в щоденнику, слова з медальйона, навіть сни, що давно забула. Всі вони накладаються, формуючи єдину фразу:
"Тінь твоєї душі знайшла тебе."
Стук раптово зупиняється. У дверях бібліотеки з’являється силует — тонкий, майже прозорий, але невідривно схожий на неї саму. Лише очі в нього — темні, як ніч без місяця.
#841 в Фантастика
#628 в Містика/Жахи
Відредаговано: 17.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
