Розділ 17 

Кассій залишив маєток ще вдосвіта. Саме так Діоні повідомили служниці, коли вона за сніданком поцікавилася, чи приєднається сьогодні син до родини.

Айріс, яка наливала пані чай, мимоволі прислухалася.

Отже, його немає.

Замислившись, вона взяла ложечку й додала до чашки ще цукру.

— Люба, ти вже клала мені цукор, — лагідно зауважила Діона.

Айріс здригнулася й перевела погляд на чашку.

— Ох, пробачте, пані Діоно. Сьогодні я трохи розсіяна.

— Я помітила, — усміхнулася жінка. — Щось сталося?

— Ні, нічого. Просто вчора пізно повернулася й, мабуть, не виспалася.

— Тоді тобі варто сьогодні як слід відпочити.

— Обов'язково, — запевнила Айріс, відкладаючи ложечку.

На щастя, сьогодні на неї чекав довгоочікуваний вихідний. Жодних занять із місис Фрокен, повчань і нескінченних правил. Нарешті вона могла провести день так, як сама хотіла.

І Айріс уже знала, з ким його проведе.

Останнім часом вони з Трікс майже не бачилися. Нові обов'язки забирали стільки часу, що навіть на звичайні розмови не залишалося вільної хвилини.

Тож сьогодні подруги вирішили надолужити згаяне.

***

Дівчата зупинилися на жвавій вулиці Ікерфрік, що в Області Три.

Навколо вирувало життя. Звідусіль лунала гучна музика, люди сміялися, голосно розмовляли та розважалися. Хтось танцював просто посеред вулиці, а хтось уже ледве тримався на ногах після кількох кухлів пива.

Уздовж дороги розкинувся нічний ринок. Яскраві вогні освітлювали торгові прилавки, а продавці навперебій закликали покупців. У повітрі змішувалися запахи смаженого м’яса, свіжої випічки та солодощів.

— Як же я за цим скучила! — вигукнула Трікс, озираючись довкола.

— За чим саме? — поцікавилася Айріс. — За музикою чи за натовпом?

— За тобою, дурненька! — Трікс узяла подругу під руку. — Ми вже сто років нікуди разом не вибиралися. Відколи ти стала фріє, тебе взагалі не впіймати.

Айріс поглянула на подругу й усміхнулася.

— Бачу, ти вирішила скористатися моїм гардеробом.

— Ага! — задоволено відповіла Трікс, поправляючи сукню. — Сподіваюся, сьогодні Тигран нарешті зверне на мене увагу.

Айріс похитала головою.

— Ох, Трікс, ти невиправна!

— Ти ж бачила його! — Трікс мрійливо зітхнула. — Від одного його погляду в мене коліна підкошуються. А коли він усміхається… Ох, Айріс, він до біса спокусливий!

Подруги рушили вздовж вулиці, оминаючи галасливі компанії та торгові прилавки. Дорогою Трікс встигла розповісти кілька пліток із маєтку, поскаржитися на роботу й двічі зупинитися біля солодощів.

Нарешті попереду з'явилася знайома вивіска «Золотої конюшини».

— Ну що, готова відірватися на повну? — запитала Трікс, зупинившись біля входу.

— Ще й як! — жваво відповіла Айріс. — Тільки домовмося: сьогодні не перебираємо з випивкою.

— Ох, ну все! — Трікс закотила очі. — Знову ввімкнула свою нудну панночку!

— Хтось же має подбати, щоб ми завтра згадали цей вечір.

— А я думала, наша мета — провести його так, щоб було що забувати!

Айріс розсміялася.

— Трікс!

— Гаразд, гаразд! — відмахнулася подруга й штовхнула двері бару. — Але веселитися нам це не завадить!

У барі, як завжди, було гамірно. За столиками сиділи відвідувачі, лунав дзвін кухлів, а музика майже заглушала розмови. Пробравшись до стійки, подруги побачили знайомого бармена.

— О, кого я бачу! — вигукнув Філл, щойно помітив їх. — Невже ви згадали дорогу до нашого закладу?

— Не починай, Філле, — відмахнулася Трікс. — Ми й так ледве сюди вирвалися.

— А я вже подумав, що знайшли собі інший бар.

— І де ж ми знайдемо ще одного такого балакучого бармена? — запитала Айріс.

— То я для вас лише балакучий бармен? А як же моя неперевершена майстерність? — удавано образився Філл.

— От зараз і перевіримо, чи не розгубив ти її за нашої відсутності, — відповіла Айріс.

— То що вам налити, красуні?

— Мені ель, — замовила Айріс.

— А мені пшеничне пиво, — додала Трікс. — І щось смачненьке до нього.

— Як завжди, значить.

— А навіщо змінювати те, що й так чудово працює? — зауважила Айріс.

Філл узявся за напої, а Трікс тим часом почала уважно оглядати зал.

Айріс простежила за її поглядом.

— Когось шукаєш?

— Ні, просто оглядаюся.

— Авжеж.

Трікс уже відкрила рота, щоб відповісти, але раптом завмерла. Її погляд зупинився на комусь у протилежному кінці залу.

— О! А ось і він! — радісно вигукнула вона.

Айріс повернула голову в той бік, куди дивилася подруга.

Тигран саме проходив через зал у супроводі високого чоловіка в темному плащі. Капюшон приховував обличчя незнайомця, тож розгледіти його було неможливо.

— Ох, поглянь на нього! — захоплено прошепотіла Трікс, поспіхом поправляючи сукню. — Ну як я виглядаю?

— Чудово, — відповіла Айріс, не відводячи погляду від чоловіків.

Тигран щось сказав своєму супутникові й попрямував до дверей у дальньому кінці залу. Незнайомець рушив слідом, і саме тоді Айріс помітила, що він трохи накульгує.

Ця хода була їй добре знайома.

Кассій.

Айріс ще мить дивилася на двері, за якими зникли чоловіки.

Вона мимоволі згадала розмову, яку підслухала на дні народження Сабріни. Тоді вона так і не зрозуміла, що пов’язує цих двох чоловіків.

Втім, краще їй триматися від цього подалі. Кассій і без того ставився до неї з підозрою, тож давати йому зайвий привід було б нерозумно.

Айріс відвела погляд від дверей. Сьогодні вона прийшла сюди відпочивати, а не розгадувати чужі таємниці.

Вона повернулася до подруги, налаштувавшись нарешті насолодитися вечором.

Саме в цю мить Філл поставив перед ними кухлі з напоями.

— Ось і ваше замовлення, красуні!

— Ну що, за наш довгоочікуваний вихідний? — запропонувала Трікс, піднімаючи кухоль пива.