За шафою

Аліна ніколи не була слухняною, принаймні споглядаючи себе зі сторони, дівчині це так здавалось. Зростала вона в Одесі (смердючий запах Привозу над вечір), але бачивши долю оточення, вона хотіла завжди жити де інде. Закінчивши університет дівчина вирішила жити у Києві. Мрія не просто здійснена, але коли ти працюєш в AIT, то це простіше, більше бюджет, більше можливостей. Вперше Аліна потрапила в Київ в лютому 2014 році. Тоді столиця палала, а земля стогнала, коли гинули найкращі сини України. Але і тоді знайшла час для того, щоб оглянути старі квартири на Хрещатику, спостерігаючи за тими подіями.

Студенткою вона була не дуже вдалою. Навчання закидала, але на подив її викладачів, дівчина мала успіх на екзаменах, здаючи всі предмети на високі оцінки. Самим не улюбленим предметом у неї була хімія. В Одесі (де навчалась) стара викладачка, яка всім студентам здавалась божевільною, як летучий щур, кружляла аудиторією, проводячи свої досліди. Проте і тут Аліна була першою. Всі сміялись коли дівчина ввертала щось таке що не знали навіть викладачі.

Був один випадок на Практичному Програмуванні. Була пара, де дівчина відверто гралась телефоном, відриватися тільки на то щоб записати якусь тезу у зошит. Це помітив викладач, який був досить строгим, та настільки любив свій предмет, що за такі витівки, міг поставити пропуск лекції. Це сталось і цього разу. Він її насварив. А вона лише сказала :

- Я це все знаю...

Та вона склала екзамен. Та відвідала додатково індивідуальні заняття. З рештою ставши найкращою на курсі. Це було досить неочікувано для всіх хто її знав. Проте це їй не заважало підготувати, а у вечорі відвідувати якусь зустріч, або похід в клуб, де могла провести де який час. А потім з похмілля з'явитись на пару. Та так щоб не помітили викладачі, маскує це жуйкою. 

Тож коли вона закінчила навчання, пішла працювати, у невеличку фірму, щоб мати можливість заробити собі на мрію, мати можливість жити через те, що хочеться, бути незалежною. Проте це в неї вийшло тільки за рік часу, в той час, заробивши для того, щоб винаймати житло в старому кварталі, на Хрещатику. Сама у чужому місті. Переїзди вдався досить вдало. Квартира зі старих, де є комин, підвал "на двох", дві кімнати. Одна велика кімната, як то кажуть "гостина"- вітальня, та маленька.

Вітальню Аліна перетворила на кабінет, стіл різний старий залишила собі, та шафу яка стояла поряд, як згадку про минуле. Це було для неї щось нове, те що мало якийсь сенс, тільки для неї, для робити, в час Великої війни. Мала дівчина і свічки, для того, щоб мати можливість бачити, на час коли вимикають світло. Проте у дівчини був і друг. Нічого такого, просто усміхнена людина, яка виходила разом із нею у  затишний дворик будинку де вона почала жити.

Це був перший день, в який вона в врешті-решт в'їхала у ту квартиру. Схопивши пачку червоних (мода була така, дівчатам курити) PML, та швидко вийшла на вулицю, де сіла на лавку що стояла біля під'їзду. Дівчина швидко дістала цигарку, та чиркнувши запальничкою закурила.

- Що ти робиш?- почула у себе за спиною Аліна.

Вона смикнулась, та швидко повернулась на голос. Перед нею стояв хлопець років 20, із якоюсь дивною цигаркою в зубах. 

- Курю... А що? - здивовано запитала Аліна.

Хлопець розсміявся та промовив :

- Я до речі Григорій... Я тут часто виходжу покурити! А це... - він підняв цигарку що приніс із собою. - Самокрутка, справжній тютюн!

- Я до речі Аліна... - дівчина протягла руку, яку Григорій із задоволенням потис.

Так почалась їх дружба. У дівчини почався тяжкий час. Вона багато працювала, і часу завжди бракувало, але на вулицю виходила часто, там був і Григорій, який завжди міг допомогти в будь- якому питанні, сантехніка (теча з усіх щілин), або електрика (вибиває, навіть коли не має відключень) , або просто був поряд. Але одного дня спокійне життя дівчини було порушене, все змінило, на до та після.

В липні коли вікна були відкриті, а повітря накалене як гаряча пательня. Це був вечір коли вона сиділа за столом, та просто по дитячі гойдалась на стільці, думаючи про те що їй доведеться переробляти всю роботу на ново. Аж тут раптом повітря згустилось та здавалось натягнулась як струна. Стара шафа захрустіла, суглобами яких не має, затремтіла. А ще за мить шефа здавалось від'їхала в сторону, здалося що шпалери впали на підлогу, а цегла зникла відкривши чорну прірву. З тієї прірви почувся гучний голос :

- Я вже йду... Зараз ти мене побачиш!!

Голос розсміявся. А дівчина завмерла, і не могла і слова промовити. З прірви у стіні висунулись дві зелені руки. Потім голова мертвої старої, із крючкуватим носом, вона сміялась , та вилізла із прірви. Діра- тунель зачинилась, шпалери стали на місце, а шафа зі скрипом стала на місце.

Проте стара нікуди не ділась, а стояла на місці, та крокувала до дівчини, яка не могла здвинутись із місця. Стара кульгала на одну ногу, якої не було, замість  було тесене тонке поліно. А на голові підв'язана косинко, сиве волосся. Вона швидко підплигнула до Аліни та своїми кігтями вхопилась у ноги. Бризнула кров, а дівчина закричала. Та двері відчинилися і на порозі постав Григорій який промовив :

- Гей стара я тут!! - та направив на неї пістолет.

Старуха розсміялась, пустила дівчину, у якої вже була істерика. Зелена істота відплигнула від дівчини та промовила :

- Якщо ти думаєш що це закінчиться... То ти дуже помиляєшся!!!

Кігті на руках стали довшими, і стара стрибнула на хлопця. Він прицілився. Почувся постріл. Бабка впала на підлогу, та засміялась, заричала, та сала, як змогла на карачки, стала підбиратись до нього. Георгій вистрілив ще раз. Вона впала. А за мить кімнатою пронісся трупний запах. Істота застогнала та перетворилась на прах, в перемішку із кістками та черепом, залишивши після себе самий пил.

Аліна поглянула на хлопця та злякано запитала :

- Що це було, за ради Бога, ти мені поясниш?