Глава XVII. Нове життя за горизонтом

Коли попіл від листа, що символізував розірваний контракт, розвіявся в повітрі, залишилася тиша, яка сама по собі була однією з найглибших форм спокою. Олег і Світлана стояли разом у тій тій кімнаті, їхні погляди знову зустрілися, і вперше за довгий час вони відчули справжній мир. Можливо, вони не могли стерти все, що сталося в минулому, але вони змогли відпустити тягар, який носили з собою так довго.

Світлана взяла Олега за руку, і вони вийшли з кімнати. З кожним кроком вони відчували, як навантаження зникає, наче непотрібний камінь, який вони нарешті скинули з плечей. Вони зрозуміли, що без цієї важливої кроку їхні відносини не мали б майбутнього. Те, що зробили вони разом, відновило баланс і відкрило нову главу в їхньому житті.

— Тепер ми можемо продовжити, — тихо сказала Світлана, спостерігаючи за тим, як падає світло через вікно. — Ми маємо шанс розпочати нове життя.

Олег, обнімаючи її, відповів:

— Так, але для цього нам треба не лише спалити минуле. Нам треба навчитися бути разом, не тримаючи в серці жодних секретів. Це не просто про те, щоб забути. Це про те, щоб знайти себе і не повертатися до того, що нас обтяжувало.

І вони вирушили до наступного етапу. Без зупинок, без поворотів назад. Вони прийняли рішення: більше не ховатися від справжнього, більше не намагатися втекти від того, що вони відчувають одне до одного. Вони дозволяли собі бути собою, не намагаючись відповідати чужим очікуванням.

Крокуючи вперед, вони відчували, як невидима стіна між ними і світом почала танути. Лист, що спалили, став не тільки символом минулого, але й відправною точкою до нових можливостей.

Їхні почуття стали чистішими, ніж будь-коли. Вони більше не були обтяжені секретами і болем. І хоча шлях перед ними був ще довгим, і хоча вони ще не знали, що саме принесе майбутнє, вони вже не боялися його. Вони були готові.