Розділ 18

​Потужний підземний поштовх змусив стіни архіву затремтіти, а важкі стелажі — занепокоєно заскрипіти. Здавалося, сам маєток прокинувся від тривалого сну і намагається позбутися чужорідного елемента, стиснувши простір навколо героїв. Сувій із чорними кресленнями Вейлів у руках Елеонори раптом затремтів, а чорнила на старому папері заіскрилися слабким, ледь помітним синюватим світлом.

​— Маєток відчуває, що його код розблоковано, — голосно перекриваючи гул, сказав Джуліан. Привид підплив до високого каміна в кутку архіву, який уже триста років не розпалювали. — Якщо ми знищимо цей сувій тут і зараз, петля закриється остаточно, але залишкова енергія може зруйнувати все крило будівлі. Нам потрібен відкритий вогонь.

​Нора рішуче кивнула, підійшовши до каміна. Усередині нього лежали лише груди холодного попелу й залишки дубових колод. Вона дістала з кишені коробок сірників — той самий, що зберігся в її куртці ще з початку розслідування, чиркнула сірником об коробок, і спалахнув яскравий язичок полум'я. Вона кинула його на підготовлені дрова.

​— Немає часу на сумніви, — твердо сказала Нора, дивлячись на Елеонору. — Роду Вейлів більше немає в цьому світі, а їхня помста знищить і вас, і Артура. Цей папір — останній якір Корнеліуса.

​Елеонора подивилася на стародавній сувій у своїх руках. На її обличчі відбилася коротка тінь сумніву й поваги до історії власних предків — навіть таких темних і жорстоких. Але за мить у її погляді спалахнула рішучість. Вона зробила крок уперед і без вагань кинула металевий циліндр разом із чорними кресленнями прямісінько в розгораюче полум'я.

​Сувій спалахнув миттєво. На секунду полум'я в каміні змінило колір на сліпучо-білий, а кімнату наповнив звук тисяч тихих голосів, які востаннє шепотіли щось у темряві, перш ніж остаточно розчинитися в диму.

​У ту ж хвилину гул за стінами стих. Стіни архіву припинили тремтіти, а повітря наповнилося свіжістю звичайного, літнього вечора, що пробивався крізь зачинені вікна бібліотеки. Часова пастка Роузвудського маєтку розпалася.