6.1

Чоловік зі шрамом важко дихав, дивлячись на заблоковані кільця ротонди. Але замість паніки на його губах раптом з'явилася дивна, виснажена посмішка.

​— Ви гадаєте, я роблю це заради влади? Або заради цього сирого маєтку з його пилом і застарілими секретами? — його голос звучав хрипко й надламано. Він повільно підняв руку, торкаючись пальцями довгого шраму, що перетинав його обличчя. — Мені начхати на Роузвудів і їхні архіваріумні скарби.

​Нора тримала пістолет націленим на нього, але її детективний слух одразу вловив справжній мотив за цією показовою бравадою. Вона пильно примружилася:

— Тоді заради чого? Навіщо ризикувати головою і запускати цю машину часу, якщо тобі байдуже до спадщини?

​Злочинець гірко посміхнувся, і в його очах на мить промайнув дикий, болючий відчай:

— Заради однієї єдиної людини, яку викреслили з мого життя шість років тому. Ця машина... цей механізм — єдине місце в усій всесвітній порожнечі, де час іще можна повернути назад. Мені пообіцяв зовсім небагато той, хто володіє цим місцем: дозволити пройти крізь петлю і забрати назад ту, чиє ім'я я щоночі намагаюся згадати в снах, але пам'ять про неї тане, як ранковий туман. Плата? Я віддав їм свої роки, своє обличчя і свій спокій. А Елеонора... стара дурепа просто стала на заваді, бо намагалася запечатати портал власноруч.

​Джуліан на секунду ослабив тиск тростиною, дивлячись на самозванця не з люттю, а з важким, майже потойбічним розумінням.

— Ти хочеш купити власне минуле ціною чужих життів, — тихо сказав привид. — Але час неможливо обманути, хлопче. Те, що забрала петля, вона ніколи не віддає добровільно.

​— Зате вона дає шанс! — прокричав чоловік зі шрамом, зриваючись на крик. — Ви нічого не знаєте про те, як це — прокидатися щоранку й розуміти, що обличчя дорогої тобі людини у твоїй пам'яті перетворилося на білу пляму!

​Нора різко зробила крок уперед, притискаючи пістолет ближче:

— Хто він? Хто цей «господар», який пообіцяв тобі повернути пам'ять? Де він узявся і що йому потрібно від Роузвудів насправді?

​Чоловік зі шрамом перевів на неї згаслий, майже байдужий погляд і тихо сказав:

— Ви думаєте, що перемогли мене?.. Я був лише сторожем. Справжній господар уже йде сюди. І він принесе з собою набагато більше, ніж просто стерту пам'ять.

​У цей момент стіни підземної ротонди здригнулися. По кам'яній підлозі від самого виходу поповзли глибокі тріщини, а повітря навколо них різко наповнилося запахом озону та свіжого гіркого диму.