Розділ 5

Артур задерев'янів під пильними поглядами Джуліана та розгубленої Нори. Його прозоре обличчя на секунду зблідло ще більше, а потім покрилося плямами відчаю та злості. Він різко відступив назад, намагаючись сховатися за одну з кам'яних колон.

​— Я... я нічого такого не мав на увазі! — заломивши руки, закричав племінник, але його голос жалюгідно дзвенів під склепіннями ротонди. — Я просто хотів, щоб тітка нарешті звернула на мене увагу! Вона роками сиділа у своїй бібліотеці, присвячуючи все життя цим проклятим архівам Роузвудів, а я був для неї лише порожнім місцем! Цей чоловік... він просто пообіцяв мені допомогти налякати її, щоб вона віддала родинний спадок! Я не знав, що все зайде так далеко!

​Чоловік зі шрамом спокійно спостерігав за істерикою хлопця, задоволено посміхаючись. Для нього Артур був лише ще однією пішаковою фігурою, яка виконала свою роль.

​— Ти виявився дуже слухняним інструментом, Артуре, — його голос пролунав знущально й холодно. — Твої спогади про потаємні ходи й коди доступу знадобилися мені набагато більше, ніж твоє ниття. Без тебе я б ніколи не знайшов шлях до ротонди. Тож подякуй за те, що ти тепер частина великої історії Роузвудів.

​Нора трималася за голову, намагаючись відігнати густу пелену туману у власних думках. Вона не розуміла деталей, але її детективний інстинкт, навіть заблокований амнезією, підказував одне: цей хлопець не заслуговує на довіру.

​— Відійди від мене... — тихо, але різко кинула Нора, дивлячись на Артура дивним, порожнім поглядом, у якому все ж спалахували іскри неприязні. Вона не знала, хто вона, але відчувала, що цей привид — брехун.

​Джуліан повільно рушив уперед, повністю ігноруючи насмішки самозванця. Його примарна постать випромінювала крижане світло, а обличчя стало кам'яним.

​— Неможливо для тебе, — холодно відповів Джуліан, різко піднімаючи свою тростину. — А тепер слухай сюди, містере самозванце зі шрамом. Навіть без напарниці-людини у мене достатньо сил, щоб перетворити ваше святилище на груду щебеню. Ти забрав її пам'ять, але ти забув головне: детективи не здаються. Навіть тоді, коли вони не пам'ятають власних імен.

​Але Нора вже майже не слухала їхніх суперечок. Її обличчя раптом спотворилося від різкого, нестерпного болю в скронях. Вона з криком схопилася руками за голову й осіла на холодний камінь. По центру ротонди, з висіченого у повітрі медальйона, знову потяглися тонкі сріблясті нитки світла, які невидимими павутинками обвивали її плечі, витягуючи з її свідомості останні крихти минулого.

​— Голова... мені здається, вона зараз розколеться... — схвильовано прошепотіла Нора, дивлячись на Джуліана каламутними, повними сліз очима. — Мені боляче... але я навіть не розумію, чому... Хто ви?.. Будь ласка, скажи мені, хто ти...

​Цей крихкий, безпомічний голос став останньою краплею для Джуліана. Лють у його примарному серці спалахнула з такою силою, що блакитне світло навколо нього перетворилося на сліпуче біле полум'я.

​— Досить! — прогримів голос привида, який раптом пролунав гучніше за гул ротонди.

​Джуліан більше не витрачав часу на слова. Одним різким рухом він змахнув тростиною, і потужна хвиля примарної енергії вдарила прямо в центр механічних кілець. Металеві деталі заскреготали, висікаючи сніп іскор, а сріблясті нитки, що тяглися до Нори, на мить обірвалися.

​Чоловік зі шрамом уперше за весь час здивовано й тривожно скосив очі на механізм, втративши свою самовпевненість.

— Ти не зупиниш цикл! — крикнув він, намагаючись вдарити рукою по важілю керування.

​Але Джуліан уже летів до нього назустріч, повністю ігноруючи насмішки.

​— Знаєш, Артуре, — кинув привид через плече наляканому племіннику, не зводячи очей із головного ворога. — Зрадників карають у будь-якому світі. Але спочатку ти спробуєш загладити свою провину. Підійди до неї! Спробуй назвати її ім'я, змусь її пам'ять зачепитися за щось живе! А я займуся нашим «архітектором часу».

​Артур від жаху застиг на місці, але, дивлячись на те, як Нора скорчилася від болю на кам'яній підлозі, повільно, немов у сні, рушив уперед до знесиленої жінки. Ротонда навколо них знову здригнулася, готуючись до нового удару.