Розділ 2. Будинок зі злом у серці

Особняк на Блекуелл-Айленді виглядав покинутим і мертвим. Високі вікна були розбиті, іржаві ґрати звисали з балконів, а стіни обплела темна лоза. Алех зупинився перед воротами, вдивляючись у темні коридори, що відкривалися за дверима.

Зачинивши за собою важкі двері, він опинився в холі, де повітря було густим від пилу та цвілі. Мертва тиша здавалася неприродною — навіть вуличний шум не долітав сюди. Раптом він почув легкий шелест, що лунав з коридору зліва. Тихо витягнувши кинджал з чохла на поясі, він рушив уперед.

У коридорі горіла одна тьмяна лампа, що ледь розсіювала пітьму. Зненацька з-за рогу вибігла дівчина з розпатланим каштановим волоссям. Зіткнувшись з Алехом, вона відсахнулася й затремтіла.

— "Ти хто?" — різко кинув він, не опускаючи кинджала

— "Доменіка... Я... Я ховалася тут... Вони прийшли за мною..." — шепотіла дівчина, обіймаючи себе руками.

— "Хто?"

— "Тіні... Демони... Вони забрали мою подругу й намагалися схопити мене!"

Алех обережно наблизився, перевіряючи, чи немає на ній знаків володіння чи прокляття. Здавалося, дівчина була чистою, але очі світилися жахом і розгубленістю.

— "Добре, веди."

Спустившись скрипучими сходами до підвалу, вони опинилися перед залізними дверима з вигравіруваним знаком захисту. Доменіка знайшла старий ключ у кишені куртки й вставила його у замок. Двері відчинилися з тяжким скреготом, відкриваючи невелику кімнату, заставлену полицями з книгами та дивними артефактами.

На столі лежав щоденник із гравіюванням на обкладинці:

— "Родина Санчес. Оборонці Нью-Йорка."

Алех здивовано поглянув на Доменіку.

— "Ти... з містичної родини?"

Доменіка знизала плечима.

— "Я не знала... Мені здається, вони боролися з демонами... Але чому це все покинуто?"

Алех перегорнув сторінку щоденника й натрапив на опис демона Ліліт — першого демона, створеного Люцифером. Згадувалися ритуали та спроби знищення її сутності, які не увінчалися успіхом.

— "Вона повернулася..." — прошепотів Алех, усвідомлюючи, що їхнє завдання стало значно складнішим.