Розділ 1. Прибуття в місто мрій і тіней

Густий туман огортав береги Мангеттена, мов сірий шовк, що повільно сповзав з плечей старого міста. Пором повільно наближався до пристані, розрізаючи холодну воду, що здавалася чорною в сутінковому світлі. Алех стояв на носі судна, міцно стиснувши поручні, і вдивлявся в хмарочоси, які ховали свої вершини в димці. Вітер безжально бив у його обличчя, але він не звертав уваги — думки були зайняті іншим.

У Нью-Йорк він прибув за контрактом — таємничим і не до кінця зрозумілим навіть для нього самого. Замовник обіцяв велику суму за роботу, яка на перший погляд здавалася звичайним розслідуванням зникнення людей. Проте щось у цьому викликало у Алеха підозру — надто вже обережно говорив той чоловік телефоном.

— "Перше правило в моєму ремеслі — не довіряти нікому," — промовив Алех до себе, згадуючи свого вчителя в Україні — старого містика на ім’я Орест, який відкрив йому двері у світ надприродного.

Телефон у кишені завібрував, і Алех витягнув його, розблокувавши екран. Повідомлення було лаконічним:

— "Чорний седан біля пірсу. Гектор чекає. Не зволікай."

Пором причалив, і Алех зійшов на берег, змішавшись із потоком людей. Повітря було насичене запахами кави, диму та чогось вологого, що в’їдалося у легені. Він швидко знайшов машину — блискучий чорний "Шевроле" з затемненими вікнами. За кермом сидів чоловік років сорока з суворим обличчям і міцними руками, що міцно тримали кермо.

— "Сідай, швидше," — буркнув Гектор, навіть не глянувши на пасажира.

Алех кинув свій рюкзак на заднє сидіння і вмостився поруч із водієм.

— "Хто ти такий?" — запитав він без натяку на люб’язність.

— "Гектор. Охоронець містичного архіву Нью-Йорка. Тебе найняли, щоб з’ясувати, чому пропадають люди в районі старого особняка на Блекуелл-Айленді. Але це не просто зникнення, зрозумів? Тут явно щось потойбічне."

Алех кивнув, не показуючи хвилювання. Він знав, що Нью-Йорк приховує темні таємниці, але не чекав, що зіштовхнеться з чимось настільки похмурим одразу після прибуття.

— "Якщо щось піде не так — ми не встигнемо тебе витягти," — попередив Гектор, зиркнувши на нього своїми темними очима

— "Я звик працювати сам," — відповів Алех, пригадуючи ночі, коли йому доводилося полювати на духів у покинутих селах України.