Глава 37: Новий статус

Я залишилася вдома, сподіваючись, що зможу провести тихий вечір у ліжку з книгою. У клубі сьогодні нічого фне планувалося, Варя проводила час зі своїм хлопцем, а Машка побігла на побачення, залишивши мене саму. Вона, як завжди, здивувала своїм рішенням — виявилося, що вони з Толею вирішили залишитися друзями, бо їхні стосунки охололи. Я лише посміхнулася, думаючи про те, як швидко Машка знаходить нові знайомства і завжди залишається в центрі уваги.

Але поніжитися в ліжку довго не вдалося. Як тільки Машка вийшла за ворота, собаки почали лаяти. Спершу я подумала, що це просто сусіди проходять повз, але коли гавкіт не вщухав, вирішила вийти на ганок. І там, на подвір'ї, я побачила його. Марк стояв, обпершись на паркан, і дивився прямо на мене.

— І знову ти не готова, — сказав він із тією самою легкою усмішкою, яка завжди збивала мене з пантелику.

— Чому "знову"? — здивувалася я, склавши руки на грудях. — Я ж не знала, що ти прийдеш, ні тоді, ні сьогодні.

— Звикай, — відповів він спокійно і відштовхнувся від паркану, щоб підійти ближче.

Мене охопила суміш здивування і хвилювання. З одного боку, його несподівані візити були приємними, але з іншого — вони викликали стільки питань, на які я не могла знайти відповідей. Марк, як завжди, був загадкою.

— То що тебе привело сюди цього разу? — запитала я, намагаючись приховати своє хвилювання.

— Я хотів побачити тебе, — сказав він, неначе це було найочевидніше у світі. — І, здається, я вже втретє підловлюю тебе непідготовленою.

— Ну, пробач, що не чекаю тебе щовечора з розпростертими обіймами, — пожартувала я, намагаючись зберігати легкість у розмові.

Марк засміявся, його сміх був теплим і трохи розслабляв мене.

— А може, варто почати? — сказав він, і в його очах з'явилася іскра.

Ми сіли на лавку біля будинку, і я відчула, що ця розмова буде іншою. Його погляд був серйознішим, ніж зазвичай.

— Міа, ти думала про нас? — запитав він раптом.

— Про нас? — я трохи знітилася. — Тобто, ти маєш на увазі…

— Я маю на увазі, хто ми один для одного, — перервав він мене. — Бо я точно знаю, хто ти для мене.

Моє серце прискорилося, але я не могла не відповісти йому прямо.

— І хто ж? — прошепотіла я, дивлячись йому в очі.

— Моя дівчина, — сказав він без тіні сумніву. — Може, я ще цього прямо не казав, але ти для мене більше, ніж просто подруга чи знайома. Я не хочу, щоб це було якось неоднозначно. Ти моя.

Я затамувала подих, почувши ці слова. У моєму серці було стільки емоцій, що важко було зрозуміти, яка з них переважала. Радість? Захоплення? Хвилювання? Страх?

— Марк… — почала я, але він зупинив мене, поклавши руку на мою.

— Я не прошу тебе зараз давати мені відповідь чи якось змінювати своє життя. Просто хочу, щоб ти знала, де я стою. Для мене це важливо.

Я кивнула, не в змозі знайти потрібні слова. Його впевненість вразила мене, і я відчула, як між нами встановлюється щось більше, ніж просто симпатія.

Ми ще довго сиділи й говорили про дрібниці, але його слова все ще звучали у моїй голові. Він не робив великих обіцянок, але дав зрозуміти, що я для нього важлива. І це змінювало все.

***

Ранок почався звично: сонце заглядало у вікно, Машка щось наспівувала собі під ніс, а дідусь вже встиг накрити на стіл. Однак усередині мене все ще відчувалася ейфорія від вчорашнього вечора.

— Ну що, нічого цікавого не трапилося? — запитала Машка, підморгуючи.

— Нічого, що б тебе зацікавило, — відповіла я, відводячи погляд.

— Ну-ну, — засміялася вона. — Тільки не кажи, що він знову приходив. Я промовчала, але Машка зрозуміла відповідь.

— Оце так, — протягнула вона. — Ну, я все одно за вас рада. Хоча ви такі різні.

— Може, тому нам і добре разом, — відповіла я, усміхнувшись. День тягнувся повільно, але з настанням вечора я вже точно знала, що піду на дискотеку. Марк сказав, що хоче мене побачити, і я не могла це ігнорувати.

Я довго вибирала, що вдягнути, нервово вдивляючись у дзеркало. Машка допомогла мені зробити легкий макіяж і, як завжди, додала кілька своїх порад щодо стилю.

— Ти сьогодні виглядаєш інакше, — сказала вона, задоволено оглянувши мене.

— У якому сенсі? — запитала я, поправляючи волосся.

— Як дівчина, яка готова щось змінити у своєму житті.

Її слова змусили мене задуматися. Вони прозвучали так, ніби це був початок чогось нового.

Коли я прийшла на дискотеку, то Марка не побачила. Він завжди з'являвся неочікувано. Так і цього разу. Я сьогодні не танцювала, просто сиділа на лавці та спостерігала за тим, як танцюють інші, насолоджуючись звуками музики. Сьогодні тексти пісень по-особливому звучали, кожне слово проникало в душу. Коли заграла пісня Un-Break My Heart, я вирішила вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям, але на півшляху мене зловили за руку і потягнули на себе.

— Куди зібралась збігати? Зараз мій час, — прошепотів знайомий голос.