Глава 32: Нова я

Наступного ранку ми з Варею приїхали в село. Дорога до бабусиної хати була знайомою до найменшої дрібниці: кожна деревинка, кожен вигин дороги нагадували мені про щасливі миті минулих літ. Серце вистрибувало від очікування. Можливо, цього літа все стане на свої місця?

Варя, моя двоюрідна сестра, була старшою за мене на два роки. У дитинстві ми були дуже близькі, особливо коли їхня родина тимчасово жила в нашому будинку під час ремонту. Ми разом досліджували кожен куточок подвір'я, вигадували ігри й часто уявляли себе героїнями різних історій. Але водночас у нас завжди була певна конкуренція. Хто краще намалює? Хто швидше пробіжить до кінця вулиці? Хто першим розгадає загадку?

З роками ми трохи віддалилися. Її інтереси змінилися, вона почала займатися танцями і заводила нові знайомства. Її захоплення і компанія відрізнялися від моїх: Варя займалася танцями, мала багато друзів, більшість із яких були старшими за неї, і легко знаходила спільну мову навіть з незнайомими людьми. Я ж проводила більше часу за книгами або з Яною, занурюючись у свої думки і мрії.

 В нашому житті з'явилися різні пріоритети, але, незважаючи на це, між нами завжди зберігався той невидимий зв’язок, який є лише між близькими людьми.

На мій день народження ми раптом знову знайшли спільну мову. Після святкової вечері й жартів ми довго розмовляли, наче не минуло тих років, коли кожна з нас крокувала своїм шляхом. У нас знову з’явився той зв’язок, який буває лише між близькими людьми.

— Давай цього разу разом поїдемо в село? — несподівано запропонувала Варя. Вона посміхалася, і в її очах світився щирий інтерес.

Я з радістю погодилася.

В селі Варя жила в іншої бабусі, яка жила в другому кінці села, і це давало нам трохи свободи. Ми могли проводити час разом, але при цьому кожна мала свій власний простір. Вона вже давно звикла до того, щоб проводити свої літні канікули там, і цього разу ми вирішили, що проводитимемо більше часу разом. Я раділа цій ідеї, адже розуміла, що вдвох буде веселіше.

Варя обіцяла, що цього літа ми відвідаємо всі дискотеки, разом гулятимемо вечорами, і, можливо, навіть вона навчить мене кількох танцювальних рухів. Вона завжди була майстром привертати увагу — не лише завдяки своєму вмінню танцювати, а й через її природну впевненість.

Варя мала яскраву зовнішність, яка одразу привертала увагу. Її довге русяве волосся спадало на плечі, сяючи під сонячним світлом, а обличчя було прикрашене милими веснянками, які вона чомусь завжди хотіла приховати. Її курносий ніс додавав їй дитячого шарму, але це не заважало їй виглядати дорослою і впевненою. Фігура була підтягнутою, витонченою, що, мабуть, було результатом її багаторічних занять танцями. Варя завжди мала якийсь невимушений шарм і легкість, яка змушувала людей тягнутися до неї.

Цього літа ми знову були на одній хвилі. Можливо, наші захоплення й різнилися, але тепер я відчувала, що ми стали ближчими, ніж будь-коли.

Ми планували вечорами зустрічатися, разом гуляти селом і, звісно, піти на першу дискотеку цього сезону. Для Варі це було звичним заняттям, адже вона любила танці і завжди виглядала впевнено на танцмайданчику. Її рухи заворожували: плавні, витончені, з відчуттям ритму. Варя була впевненою і розкутою, а її присутність завжди створювала навколо особливу атмосферу. Місцеві хлопці її мало цікавили, вона надавала перевагу тим, хто приїздив із міста. Я ж, навпаки, завжди почувалася трохи скутою і не дуже впевненою в собі.

***

Це було хвилююче. Вперше я готувалася до дискотеки, наче до чогось неймовірно важливого. Косметику, яку я купила на власні кошти, я берегла для цього вечора. Я завжди знаходила способи трохи заробити: то продавала черешню з городу, то полуницю, насіння або навіть домашню випічку, яку ми з мамою здавали в місцевий ларьок. Цього літа я допомагала продавати пиво й воду на точці біля дороги, і проїжджаючі машини часто зупинялися, щоб купити щось прохолодне, особливо у спекотні дні. Мама завжди казала, що я природжений підприємець.

Завдяки цим підробіткам у мене з’явилася своя косметика: туш, тіні, блиск для губ та парфуми. Ще трохи косметики я знайшла у косметичці сестри, нехай вона мене за це простить... Довго сиділа перед дзеркалом, експериментуючи, як зробити свій образ дорослішим, але не занадто. Врешті-решт залишила лише легкий відтінок на губах і трохи підкреслені очі тушшю. Погляд одразу став виразнішим, вії довшими, а очі здавалися більшими. Я уважно роздивлялася себе у дзеркалі, ніби звикаючи до нового образу.

— Варю, як я виглядаю? — запитала я, нервово поправляючи волосся.

— Ти чудова, Міа, — усміхнулася вона. — Але головне — твоя впевненість. Це працює краще за будь-який макіяж.

Варя, як завжди, була переконливою. Вона старша за мене на два роки, але завжди ставилася до мене як до рівної.

Я вдягнула свою чорну сукню з випускного. Вона чудово підкреслювала мою талію і вже сформовану фігуру, роблячи мене дорослішою, але водночас залишаючи в образі нотку ніжності. Босоніжки на високих підборах додавали вісім сантиметрів зросту, а розпущене чорне волосся спадало до лопаток м’якими хвилями. Це був зовсім новий образ, і я хвилювалася, як він виглядає збоку.

— Ти сьогодні інша, Міа, — сказала Варя, коли ми вийшли з дому. — Схоже, ти готова до чогось нового.

— Думаєш? — запитала я, намагаючись приховати невпевненість.