Глава 29: Нові зміни

Ситуація з Владом якось згладилася сама собою. Ми перестали бачитися, і я відчула, як хвиля напруги поступово відступає. Весна набирала обертів, а я все більше занурювалася в навчання, адже попереду були випускні іспити. Але несподівано сталося те, чого я аж ніяк не чекала — я потрапила в лікарню з діагнозом "гастрит".

Це було вкрай недоречно. Важлива чверть, підготовка до іспитів, а я замість цього лежала під крапельницею. Лікарняне ліжко замінило мені шкільну парту на цілий тиждень, а ще два тижні я провела в стаціонарі. Було важко наздоганяти втрачене, але я намагалася триматися.

Яна кілька разів приходила мене провідати. Вона приносила шкільні зошити, розповідала про новини з класу і всіляко підтримувала мене. Її візити допомогли мені трохи відволіктися, і я навіть зрозуміла, що зовсім забула про існування Влада.

Коли мене нарешті виписали з лікарні, я повернулася до навчання. Наздоганяти клас було непросто, але я була рішуче налаштована впоратися з усіма труднощами.

Так, непомітно, настало моє день народження. Цього року воно випало якраз на свято Пасхи. Для мене це завжди було трохи прикро — як тільки наставала ця дата, усі друзі були зайняті сімейними планами. Але цього разу батьки вирішили святкувати, адже мені виповнювалося п’ятнадцять років.

Я запросила Яну, кількох подруг і навіть сусідських дітей — брата і сестру, Олега та Настю. Олег був старшим за нас на два роки, і хоча він навчався у старшій школі, ми часто бачилися у дворі. Настя, його молодша сестра, була милою і трохи сором’язливою дівчинкою.

Свято було затишним і по-справжньому веселим. Яна подарувала мені чудову кофтинку, яка одразу стала моєю улюбленою. Настя принесла мені маленький браслет, зроблений власноруч. А Олег… Олег шокував мене своїм подарунком.

— Тримай, це тобі, — сказав він, простягаючи пакетик.

Я відкрила його і застигла. Там були… стрінги. На секунду я просто не могла повірити своїм очам, а потім почала сміятися.

— Олег, серйозно? — вигукнула я.

— Ну, ти ж дорослішаєш, — відповів він з іронічною усмішкою.

Цей момент викликав справжній вибух сміху у всіх присутніх. Ми довго жартували над цим подарунком, а Олег лише усміхався, ніби був задоволений своєю вигадкою.

Несподівано на святі з’явився Влад. Як він пояснив, він навіть не знав, що у мене день народження, і просто випадково зайшов. Але я помітила, що він був трохи збентежений.

— Що ж, вітаю, — сказав він, дивлячись на мене.

Ми весело провели час. Вечір вийшов справді незабутнім. Я помітила, як Яна і Олег почали більше спілкуватися. Між ними з’явилася якась особлива іскорка, яку неможливо було не помітити.

Після цього вечора їхня дружба переросла у щось більше. Олег, який добре вчився і збирався вступати до морехідного училища на механіка, став проводити з Яною все більше часу. Вони виглядали щасливими разом, і я раділа за них.

Олег часто зустрічав нас зі школи. Дорогою додому ми жартували, обговорювали майбутнє і насолоджувалися весняною погодою. Настя, його сестра, якось непомітно стала моєю подругою. Ми з нею знаходили спільні теми для розмов і завжди вигадували, чим зайнятися разом, поки Яна та Олег були зайняті своїми справами.

Влад іноді приєднувався до нас. Він тримався трохи осторонь, але водночас намагався не випасти з компанії. Його присутність вже не викликала у мене напруги. Здавалося, він чекав чогось — можливо, вичікував правильного моменту. Але в моєму серці, як і раніше, було місце лише для Марка.

Весна продовжувала набирати обертів, наповнюючи все навколо яскравими барвами. І хоча моє життя стало трохи спокійнішим, я знала, що попереду на мене чекають нові випробування і, можливо, нові відкриття.