Коли мені виповнилося 13, усе змінилося. Бабуся захворіла, і нас покликали в село її доглядати. Вона більше не вставала з ліжка, і це літо почалося для мене в травні, а бабусине життя закінчилося в червні. Це було важко для мене. Я втратила не лише бабусю, але й частинку себе. Цей біль змусив мене подорослішати, хоч я ще не була до цього готова.
Після смерті бабусі моє життя почало протікати по-іншому. Я залишалася в дідуся більшу частину літа. У мене з’явилася велика компанія друзів, серед яких переважали хлопці. Вони були шумними, життєрадісними і завжди вигадували щось нове. Але головною зіркою нашого кола була моя кузина Машка. Вона була старшою за мене на кілька років і, здавалося, знала всі секрети дорослого життя. Хлопці дивилися на неї із захопленням, а вона приймала це як щось само собою зрозуміле.
Я ж ніколи не вважала себе гарною. На тлі моєї кузини, яка була красунею, я здавалася собі сірою мишкою. Вона користувалася популярністю, знала, як привернути до себе увагу, і вже навіть цілувалася з хлопцями. Я дивилася на це і думала, що мені до цього ще далеко, що я зовсім інша.